Гітлер і Ленін – вершителі доль людських

Якось давньогрецькому філософу Плутарху спало на думку порівняти біографії відомих сучасників. Відтак з’явилися «Порівняльні життєписи» – вони й зробили грека відомим. Нашій епосі також не бракує особистостей, які мріяли про світове панування. Ось, приміром, два пройдисвіти: Гітлер із Леніним. Ступили вони на планету в такий же спосіб, що й ми з вами, – іншого шляху наразі не винайшли. Утім, спровадили із планети люду більше за всіх плутархових героїв до купи взятих. А пройдімося, крок за кроком, стежкою життя обох: може, нам удасться розпізнати той поворот долі, який зробив із цих людей узурпаторів. Тим паче, учора 115-й день народження відсвяткував би «істинний арієць», а назавтра очікується пожвавлення в колах «світового пролетаріату».

Молоді роки: по 17

Щоби «накопати» відомостей про Гітлера, а тим більше про Леніна, і тим більше  в Україні, довго шукати не треба. Та все оте накопане пахне відверто однобоким лівим ухилом. Якщо перший – синонім чорта, то другий – на тобі «месія». Отож довелося попорпатися в зарубіжних архівах, до яких свого часу щупальця КДБ та гестапо не дотяглися.

Почнімо з початку. Року Божого 1889-го переповивала мати Клара маленького Аді в прикордонному австрійському містечку Браунау-на-Інні. Дитя плакало, сміялося, «пасло коней», а татусько Алоїз приходив зі служби додому й не міг намилуватися крихіткою синочком (вусиків у якого тоді ще не було). Гадав, що його чадо, коли виросте, стане митником, як він. На жаль, не сталося. На той час цей митник уже встиг змінити своє прізвище: Шикльгрубер на Гітлер. До речі, останнє слово на тирольському діалекті означає «безземельний селянин». Жоден німець не міг мені його перекласти. Трапився австрієць, який пригадав, що то за архаїзм. До слова сказати, ним обзивали жебраків за часів Австро-Угорської монархії навіть на заході нашої країни, тоді окупованому Габсбургами. Адольф був важкою дитиною, особливо надокучав матері після смерті батька (тоді малому виповнилося 14). Школу не закінчив через хронічне відставання, атестата не отримав. Намагався малювати, але й у цьому не надто чогось досяг – двічі провалив вступні іспити до Віденської академії мистецтв. На життя став заробляти вибиванням хідників, прибиранням снігу на тротуарах. На початок Першої світової розпалювач майбутньої Другої опинився в Мюнхені. Туди він утік від призову до армії. Проте за рік через необережність таки потрапив на медкомісію. Але вона його визнала непридатним для служби. Саме це й змусило Гітлера записатися до 16-го Баварського резервного піхотного полку – перший прояв майбутнього характеру: коли примушували, то втікав; щойно не дозволили – пішов на фронт. І треба сказати, воював не зле. Залізний хрест – підтвердження цього. Та й звання єфрейтора тоді чимало важило.

Серце «вождя світового пролетаріату» почало калатати на 19 років раніше. Мати Ульянова була з єврейської родини Бланків, батько ж походив із мордвинів. Поведінка хлопчика в перші роки життя відверто лякала матінку Марію Олександрівну. Сестра Анна писала: був дуже крикливим, розвивався поволі й постійно «падав на землю, бився головою, голосно репетував». Ходити почав аж у три роки. Навіть його носили до лікарів: чи, бува, дитя розумово не відстале. Батько 1874 року став наглядачем народних училищ і часто їздив по Симбірській губернії, тож дітьми майже не займався. Мабуть, тому, як пише сестра, «Володя назавжди залишився буяном». Після страти брата-царевбивці родину Ульянових буквально заплювали в Симбірську. У гімназії він став відлюдькуватим і дуже агресивним. Сестру Ольгу виключили звідтіль, інших дітей зацькували так, що вони аж боялися виходити з дому.

Тому Володенька, щойно закінчивши гімназію, подався до Казані. Там він зближується з революціонерами-народниками – групою «Черный Передел» терористичного спрямування, вуличними хуліганами, – зовсім не з тими силами, символом яких згодом стане. Йому час від часу надсилають з дому гроші, але їх катастрофічно не вистачає. Тому підліток Ульянов разом з однолітками «революціонерами» вдається до грабежів та розбоїв. Саме за це 1887-го його виключають з університету і висилають у Кокушкіно, подалі від Казані.

Формування особистості: по 33

Ленін переїздить до Санкт-Петербурга 1893-го. Там сходиться з лівими екстремістами. 1895-го організовує «Союз боротьби за визволення робітничого класу». За два роки, двадцятисемирічним, опиняється у засланні в Шушенському, Єнісейської губернії. Там одружується. А за три роки виїздить за кордон. Працює у Парижі та Мюнхені, видає газету «Искра». До речі, Гітлер там також був у ті ж роки.

Коли Леніну виповнюється 33, він насилу виборсується з паризького роману з прекрасною француженкою Інессою Арманд. Вона була старшою на 6 років і вже мала п’ятьох дітей. Російські революціонери, які опинилися в Європі, просто марили антисімейним романом Чернишевського. Може, він і став причиною того, що стосунки в комуністичних групах майже завжди набували стадного характеру. Про це збереглося чимало свідчень, приміром, паризьких комуністів. Люди, які сповідували атеїзм, не особливо притримувалися моралі. Тому Крупська з Арманд стали подругами. Інесса оселилася на вулиці Марі-Роз у сусідньому з Ульяновими будинку. Вони разом тусувалися в «партійній школі» в Лонжюмо. Так тривало до 1912 року. Ульянов повернувся до Москви. До речі, Інесса приїхала за ним 1918 року.

Після поразки Німеччини Гітлер не покинув полк – залишався в ньому до 1920 року. Але демобілізації передував вступ до Німецької робітничої партії у вересні 1919 року – рівно за 20 років до Другої світової війни. Дуже схожу назву мала й організація, створена Леніним. Адольф працював у відділі пропаганди, але основна його робота – формування воєнізованих бригад «коричневих сорочок». Маючи обдарування оратора та лідерські здібності, Адольф поступово обіймає керівні посади в партії, а згодом навіть реорганізовує її в націоналістичну організацію – Націонал-соціалістичну партію Німеччини. У 33 роки його обрали її лідером. Незабаром Гітлер очолив мюнхенський «пивний путч». Його заарештували, звинувативши в державній зраді. Засудили на п’ять років ув’язнення. Та відсидів Гітлер тільки дев’ять місяців. Там він написав свою знамениту «працю» «Mein Kampf», де виклав політичну філософію нацизму, передрік війну євреям, комуністам, німецьким лібералам, капіталістам-експлуататорам і проголосив відродження расово чистої Німеччини.

Чому він так незлюбив марксистів? Згадаймо, 1920 року більшовицький Петербург спробував перейти маршем Польщу й встановити свою владу в Німеччині. Якби не Пілсудський, армія Троцького-Сталіна форсувала б Одер. Комуністи хотіли відібрати його названу батьківщину – створити «Советскую Социалистическую Республику Германию»! Адольф тоді сидів у 16-му Баварському піхотному полку і слухав радіо!

Кінець: у 54 і в 56

Коли сорокасемирічний Ленін «брав» Зимовий, Гітлер ще навіть не починав своєї політичної кар’єри. Щойно став єфрейтором. 30 серпня 1918 року на Ульянова скоєно замах – поранено з пістолета. Від цього поранення він так і не оговтався. Шість наступних років просто зіштовхнули обох антихристів. Ні, Гітлер тоді не був при владі. Та, безсумнівно, пропагандистський запал керівника Країни Рад поширити «світову революцію» на Європу таки вплинув на утвердження пріоритетів молодого Адольфа.

Поляки зайняли Київ. Почалися переговори, посередником на яких виступив міністр закордонних справ Великої Британії. І тут Ленін вирішив, що настав час «світової революції» – наказав наступати на Варшаву. У Смольному 1920 року на другому конгресі Комінтерну висіла карта Європи, на якій червоними прапорцями було позначено омріяний більшовиками шлях Червоної армії на Захід. Ленін у палких промовах проголошував падіння буржуазних режимів у Чехії, Угорщині, Німеччині. Гітлер у своєму Мюнхені все те чув. Тільки перемога поляків порятувала тоді Берлін від «жовтневої революції».

Проте не порятувала від Гітлера. Він прийшов до влади 44-річним, на три роки молодшим від Леніна, коли той примусив «Аврору» гахнути холостим зарядом. Адольф також скористався скрутою в країні, зчинивши маленький «путч». Його зоряний час настав 1929 року, коли світову економіку охопила депресія. Нацисти після виборів стали другою силою в Рейхстазі. Президент Гінденбург 1933 року призначив Гітлера рейхсканцлером, і той фактично добився встановлення в Німеччині диктатури нацистів. Усі політичні партії було розігнано. А 30 червня 1934 року Гітлер провів чистку і своїх рядів – сумнозвісну «Ніч довгих ножів». Після смерті Гінденбурга він оголосив себе фюрером Третього рейху і почав підготовку до війни за світове панування. 1945 року у віці 56 років він заподіяв собі смерть. Прожив Гітлер тільки на два роки більше ніж Ульянов.

* * *

Історична жорстока правда доволі гірка. Як Ленін, так і Гітлер до влади дорвалися завдяки обставинам. Вони були звичайними людьми, але людьми  чіпкої вдачі. Життя зробило їх циніками. Вони сформувалися під впливом нашіптувань безбожних ідеологів у роки бідувань. Коли кермо хапає нелюд, чекай концтаборів, геноциду, репресій, війн за світове панування...