До третіх півнів

Галаслива вечірка набирала свого апогею. Ось-ось зазвучать фанфари, які  сповіщають про початок шоу. Молоді люди сидять за столиками – «цідять» коктейлі, гомонять. Вони прийшли сюди, щоб розслабитися, відпочити, поспілкуватися. З цією метою опинився тут і я.

Театр починається з вішалки, клуб – з касира й охоронця


Якщо театр починається з вішалки, то нічні клуби – із касира й охоронців. Як правило, у таких закладах до клієнтів ставляться уважно, тому й дбають, щоб не потрапляли сюди люди напідпитку чи в легкому наркотичному сп’янінні. На порозі відбирають предмети, що ріжуть і колють, мобільні телефони з відеоапаратурою та звичайні фотоапарати й відеокамери. За користування гардеробом  та ящиком для речей треба одразу заплатити 2 гривні.

Далі платіть за вхід. Розцінки у київських клубах досить різні. Так, з понеділка по четвер можна пройти безплатно або заплативши 5 грн. В інші дні тижня розцінки змінюються: у «некрутих» клубах – 15 гривень до 23 години, а вже після опівночі ціна зростає вдвічі. У святкові дні треба викласти щонайменше 25 грн.

За вхід – стипендія відмінника

«Я більше не піду до нічного клубу, це мені не по кишені», – бідкався мій знайомий студент-першокурсник, який склав на «відмінно» першу сесію  і вирішив відсвяткувати  цю подію в нічному клубі. Відразу зняв з пластикової картки двомісячну стипендію та прихопив із собою ще кілька десятків гривень, які матуся передала на прожиття.

Перше, що вразило його, – ціна за вхід:  заплатив за себе й подругу по 45 грн. Потім треба було внести депозит.

 * * *

Депозит у нічних клубах – це певна сума грошей, які  слід сплатити наперед за одну особу.

Викласти 100 гривень парочка не наважилась, тому й присіли за барну стійку. І розгубилися, поглянувши на ціни. Вони були майже в 10 разів вищими, аніж у магазині. Отож купили лише по півлітра пива за 10 грн. і мали вигляд білих ворон. Над ними кепкували вже досить веселі ровесники, та й бармен уваги їм не приділяв: не міняв попільничку впродовж ночі. Одне слово, почувалися обоє як не в своїй тарілці.

Зібралися додому, бо вже було далеко за північ. А чим дістатися – тролейбуси давно не ходять. Треба їхати на таксі і заплатити аж 40 грн., а в кишені – лише 30. Тому вирішили прогулятися  нічним Києвом.

Не  впевнений, що мій знайомий студент ще схоче піти відпочити до нічного клубу.

«Нічне життя – моя стихія»

Але є такі хлопці й дівчата, які не уявляють свого життя без такого відпочинку. Наталка, 25 років, працює продавцем і навчається на курсах секретаря-референта: «Нічне життя – моя стихія. Я люблю гучну музику, поспілкуватися з друзями та однодумцями».

Вона частенько заглядає до цього клубу, так би мовити, є постійним клієнтом. І тому має дисконтну картку.

* * *

Дисконтна картка – це пластикова картка, чимось схожа  на  банкоматну,  яка гарантує відвідувачеві певні знижки.
ФлаЄр – попередньо куплений квиток, який дає право на знижку  у оплаті за вхід.

Віковий бар’Єр – В.Б. Коли бачите табличку з таким написом, знайте, що вам треба мати при собі документи, що посвідчують ваш вік. Наприклад, в одному з нічних розважальних комплексів Києва  існує така система: до 21 року – вхід вільний плюс безплатно сік та коктейль; 21 – 26 років – вхід 15 грн., плюс безплатно пиво; 27-55 років – вхід 60 грн.; 55 й більше років – вхід вільний, а депозит – 250 грн.

– Раніш я любила з подругами ходити до  звичних кафе, – розповіла мені дівчина, яка сиділа поруч. – Але там здебільшого збираються ті, хто  любить добряче випити і потанцювати. Їм байдуже, хто поруч: наркоман чи п’яничка. А тут – пристойна публіка, можна познайомитися із хорошим хлопцем (для дівчат це дуже важливо, бо гарні женихи на дорозі не валяються).
– У нічних клубах люди лише трохи напідпитку, тому що ціни на спиртне кусючі, – додала її подружка. – Сюди приходять, щоб порозважатися, а не напитися. Мені  подобаються стриптиз та шоу. Якось я сиділа за одним столиком із зіркою нашого телебачення.

Отже, вирішуйте самі: йти вам до нічного клубу, чи посидіти з друзями в кав’ярні.