«Я екстремал, а не перукар»

Із квітня 2003 року запрацював довгостроковий українсько-російський проект чемпіона світу з перукарського мистецтва Сергія Звєрєва і народного депутата України Михайла Поплавського «Краса врятує світ». «Ювілейний» п’ятий урок світової знаменитості ознаменувався традиційною прес-конференцією і легким фліртом столичних мас-медіа з почесним професором Київського національного університету культури та мистецтв. Але розмови про загальне – не для мене. Вважаю за краще підійти до гостя і  поставити кілька запитань: про зайву вагу, про весну і про моду.

– Пане Сергію, ваш візит до Києва ознаменувався неймовірним похолоданням і сильними вітрами. Що очікувати од вітру змін?

– У тім, що відбувається на вулицях вашого міста, є певна закономірність. Похолодання – не найстрашніше, на що можна сподіватися у зв’язку з моїм приїздом. Могли зникнути світло і гаряча вода. Я не кажу про сало і часник. Щоразу тут я повнішаю щонайменше  на п’ять кілограмів. Ваші хліб та сіль – «это очень и очень!» А зимовий вітер – тому, що я екстремальна людина. І усе, що крутиться в моїй голові, не можна втримати під замком. Отож воно і проривається. А якщо серйозно, я прилетів сюди з Лісабона.  Там уже справжня весна. Чекайте – буде потепління і у вас.

– Весна-2004 буде червоною? У  сенсі моди на колір волосся?

– Весняна мода обирає більш прості форми, природні й неяскраві кольори. У принципі, усе  має бути індивідуальним. Особливо фарба для волосся. Подивишся на таку собі панянку, і волосся від жаху сторчма: сама пампушка, на голові червоний бобрик, ноги – пляшечки, лак на нігтях обдертий, у короткій спідниці і не на каблуках. І, що найстрашніше, вона вважає: якщо це модно – значить, їй пасує. Не жінка, а антитоплук якийсь!

– …?

– Топлук – це вміння з’єднати креативне, стильне, різне за походженням. Тобто, не все від Грегорі чи Версачі. Щоб і з родзинкою і з  ґроном винограду.

– У крайньому разі, від «наше вам з пензликом»?

– Це з розряду лексики перукарів. Якщо хочете – цирульників, але не модельєрів. За півроку на модельєра не вивчишся. І раз на півроку до модельєра не приходять і не просять «оболванити» якомога дешевше. Перукареві що, помив клієнтові голову,  забив баки і сказав: «Вам личить». А тут мають бути і політ фантазії, і бачення перспективи (новизна та  незвичайність), треба й побажання від клієнта врахувати.

– Стильна й модна зачіска –  це розкіш?

– Так, це впадає в око, але набагато важливіше те, що під цим приховується.

– А вам не шкода дівчат, які накидають волосся на обличчя і втрачають зір?

– Мистецтво  потребує жертв, але не таких.  Справжня жінка має пам’ятати про своє здоров’я і не забувати про зачіску. Змінювати її якнайчастіше. Не зациклюватися на чомусь  одному. І тоді весь світ – біля її ніг. У цьому київські дівчата пішли набагато далі росіянок. А все  тому, що найспівучіший ректор України Михайло Михайлович Поплавський не поскупився запросити мене до себе. І ось я тут:  вчу, як треба моделювати свій імідж.

– Кожен учитель чогось навчається в учнів.

– Це ви занадто. Я  вчуся не у студентів, а в майстрів. А студенти, якщо  є така можливість, нехай навчаються в тих, хто може їх чогось навчити.

– Ви сказали, що кияни випереджають москвичів...

– І це правда. Українська державна програма розвитку інноваційних напрямів перукарського мистецтва – вагомий крок на  шляху до європейської індустрії моди. А Росія в цьому відстає. Михайло Поплавський і університет культури не стоять на місці, а діють у дусі часу. Ви запитайте у студентів, за що вони люблять свого ректора. І вони вам скажуть – за те, що він їх розуміє. І з цього року у вас навчатимуться прибалтійська, польська і дві російські групи. А це, повірте, визнання того, що ми тут робимо. А зараз, перепрошую, урок.

 * * *

Про те, щоб побувати на майстер-класі, я й не мріяв. А потім набрався сміливості і з ласки адміністрації потрапив до святая святих. Не запевнятиму, що відсидів усі уроки до кінця. Однак і того, що встиг побачити, цілком вистачить, щоб щось зрозуміти і зробити певні висновки. Усі іміджеві кривляння залишилися за дверима салону. В аудиторії працював майстер високого класу. Про те, що робив він, судіть самі. По-перше, стриг, тобто робив зачіски. Упевнений, чимало студентів потім вихвалялося: «Над моєю головою працював сам Звєрєв!» По-друге, пояснював особливість технічних прийомів і їх доцільність. А по-третє, що не менш важливо, нарікав на клієнтів, які піднімалися з крісла і починали трясти своєю гривою: «Ну куди це годиться? Уся робота коту під хвіст!» І ще, залишаючи аудиторію, я почув, як Сергій поскаржився студентам на нашого брата-журналіста: «Ви думаєте вони це бачили? Яка небудь тітонька напише: «Бачила обскубаних курей і пір’я на голові». А того, що це були фрагменти зачіски, яку я доводжу до пуття, вона не помітила. І навіть не поцікавилася: навіщо це і що з цього вийде».
Щодо «пір’я і обскубаних курей» – вийшло дуже стильно і красиво. А  те, що буде потім, – поживемо-побачимо (програму розвитку нових напрямів в індустрії моди розраховано до 2010 року).