…АУТ

Те, що відбулося в Лас-Вегасі, можна розцінювати по-різному, проте факт, як відомо, річ уперта. А факт такий: Володимир Кличко програв титульний бій Лаймону Брюстеру нокаутом. І тепер, аби знову опинитися на авансцені професіонального боксу, нашому співвітчизникові доведеться покладатися не лише на свою майстерність, а й на прихильність фортуни та «батьків» боксерського світу.

Поразка Кличка-молодшого закономірна, попри обставини, що супроводжували його поєдинок з Лаймоном Брюстером. Так, українець міг нокаутувати суперника в четвертому раунді, коли з другої спроби звалив американця на підлогу рингу. Нокдаун виявився доволі тяжким, але Брюстер засвідчив неабиякі бійцівські якості й особистим прикладом підтвердив правильність оцінок, що їх виставив українському боксерові напередодні. Пригадуєте? «Завдавши удару, Кличко зазвичай не продовжує атаку, а відпускає суперника», – стверджував американець. Так і сталося. Наш атлет, пропустивши неабияк слушні нагоди розвинути локальний успіх у третьому раунді, не отримав очевидних дивідендів і з ключової ситуації, що виникла в четвертій трихвилинці. Саме тоді Брюстер, із деяким запізненням повернувшись в оборону, не встиг заховати лице за рукавицями, й Кличко завдав потужного прямого в голову, доповнивши його бічним ударом справа. Лаймон упав раніше, ніж українець устиг на добивання, а потім уміло «дотягнув до запасного аеродрому», тобто до сигналу на перерву. Дивовижно, проте в ті кілька десятків секунд, що могли вирішити долю поєдинку на його користь, наш співвітчизник не штурмував напіврозвалений бастіон опонента, а… «в’язав» і так ослаблені руки американця… На жаль, справдилося й інше пророцтво Брюстера: мовляв, українець ефективний лише за умови, що конкурент остерігається пропустити його удар; але коли Кличко наштовхується на жорстку зустрічну атаку, то знічується і втрачає перевагу. Найперший зустрічний удар американця в п’ятому раунді буквально зупинив олімпійського чемпіона Атланти. Стало очевидно, що Володимир панічно боїться «пострілів» Лаймона. Це відчув і Брюстер: відкинувши геть думки про захист, він кинувся в рішучий наступ і доволі швидко довів справу до логічного завершення. Прикро, що досвідчений секундант українця не відчув моменту, коли треба було перервати бій, і дав змогу суперникові «добивати» обважніле тіло безпорадного боксера, уже не здатного на будь-який опір… Як і завше в таких випадках, коментарі події не однозначні. Дістається на горіхи і тренерам нашого спортсмена, і його промоутерові. Звісно, частка правди в таких оцінках є, хоча лише частка – не більше. Дехто навіть договорився до того, що німець Коль просто використав «розкрученого» атлета в своїх інтересах. Ніби це не він, а хтось інший вивів братів на професіональний ринг і повсякчас дбав про їхній імідж. До речі, за попередньою інформацією, промоутер українця домігся згоди Брюстера на матч-реванш, який буцімто має відбутися вже в серпні. Якщо це правда, то високому професіоналізмові Клауса-Пітера Коля варто й аплодувати. Інша річ, потрібний чи ні цей бій самому Володимирові. Для нас однозначно, що Кличко-молодший потенційно сильніший за Брюстера фізично, хоча й поступається суперникові в ігровій тактиці та за бійцівськими якостями. Не сумніваємося, що за чотири місяці цілеспрямованої праці можливо урізноманітнити стиль бою і відшліфувати систему надійного захисту. Проте надзвичайно складно, якщо взагалі можливо, відновити психологічну стійкість, що її втратив молодший з уславлених братів у торішньому матчі з Коррі Сандерсом. Навіть у прохідних поєдинках з Фабіо Молі та Деннеллом Нікольсоном було помітно, що наш атлет остерігається пропустити нокаутуючий удар. Це сковує Володимира, позбавляючи беззаперечної переваги в потужності та віри в свої сили. Якщо конкурентові не до снаги скористатися з патологічного побоювання Кличка, то рано чи пізно бій завершується логічним підсумком. Але Сандерс і Брюстер – скористалися… Аби реалізувати свій воістину винятковий потенціал, українцеві конче потрібно повністю позбутися боязні пропустити удар. Оскільки це не в компетенції тренера, а психолога, то можна допустити, що чотирьох місяців для повноцінної підготовки до матчу-реваншу з Брюстером може виявитися й замало.