У Страсну п’ятницю співати – гріх

У Страсну п’ятницю віруючі люди нічого не їдять до винесення плащаниці з вівтаря на середину церкви. Існував звичай у Страсну п’ятницю обносити плащаницю тричі навколо церкви. Надворі в кілька рядів стояли люди, по-святковому вбрані, і панував спокійний урочистий настрій.

У Галичині в Страсну п’ятницю дзвони замовкають. У дзвіниці до бантини чіпляють грубу дерев’яну дошку, і замість дзвонів двома дерев’яними молотками дзвонар «виклепує» по цій дошці, сповіщаючи людей про службу Божу. Під час винесення плащаниці діти також вистукують спеціальними ручними калатальцями.

Обід у цей день – пісний, навіть риби їсти не можна. Здебільшого обходяться городиною: капустою, картоплею, огірками...
Ні шити, ні прясти в Страсну п’ятницю не можна. Великий гріх – рубати дрова, або що-небудь тесати сокирою. Колись наші господині в селах робили в цей день дві роботи: пекли паски та садили капусту – вважалося, що це робити не гріх.

Як тільки господині посадять паски в піч і загнітять їх свяченою вербою, вони йдуть на город і садять розсаду – «щоб капуста була здорова, як паска». Паски в печі накривають хусточками, які потім зберігають і, як треба, використовують на підкурювання від бешихи. Якщо верх паски западе, або вона виявиться порожня всередині, це віщує нещастя – хтось, кажуть, помре цього року.

У тісто для паски клали імбир: жовтий та білий; жовтий – для «краси», а білий – для «духу». Додавали ще настоянки на шафрані. Випікаючи паски, клали їх у високі форми, а зверху накладали хрест із тіста і «шишки». На якийсь час форми ставили в тепле місце – «щоб паски зійшли». Потім їх садовили в напалену піч. Паски пекли завжди з білого пшеничного борошна і тільки один раз на рік – на Великдень.

Поки паска не посвячена, їсти її не можна – гріх! Навіть господині, витягнувши готову паску з печі, не вільно розламати жодної з них, щоб покуштувати,– це було б грубим порушенням традиції.

У Західній Україні щодо випікання паски існує такий звичай: «У п’ятницю надвечір вчиняють тісто. У суботу рано-вранці саджає ґаздиня до печі з того тіста паляницю. Коли вона спечеться, виймає і дає всім домочадцям по кусникові; як прийде хто чужий до хижі, дають покуштувати і йому, а до сусідів навіть несуть. Потім ґазда широкою спеціальною лопатою саджає паску до печі, а також пасчину посестру, робить лопатою хрест на черені, а далі злегка вдаряє нею кожного члена родини по голові і йде до стайні та вдаряє кожну худобину.

У Галичині та в Закарпатті паски печуть переважно у вигляді круглого хліба із спеціальним орнаментом зверху: жайворонок у традиційному вигляді, зі складеними «вісімкою» крильми, геометричний колос, «баранячі ріжки» та квіти. За народним віруванням, у Страсну п’ятницю не можна співати – гріх. На Херсонщині кажуть, що хто співає в Страсну п’ятницю, той на Великдень плакатиме.

Страсної суботи готуються до Великодньої святкової трапези. Для господинь це найбільш копіткий день, адже потрібно все приготувати, спекти, зварити. Цього дня красять яйця та виготовляють писанки. Про красу української писанки відомо всім, їй навіть стоїть пам’ятник у Канаді. Для крашанок переважно використовують червоний колір, бо це символізує кров Христову. Шкаралупу яєць, що тріснули, не викидають, а несуть до річки і пускають по воді. За легендою, через 25 днів воно припливе до щасливих рахманських країв і повідомить душам праведників, що там знайшли притулок, про Світле Христове Воскресіння.