Як боротися з печією

Печія – це неприємне відчуття у верхній частині живота та кисло-гіркий присмак у роті. Виникає біль, як правило, і в епігастральній ділянці. Виникнення печії зумовлене підвищенням кислотності шлункового соку і потраплянням вмісту шлунка в нижній відділ стравоходу. Печія часто є проявом гіперацидного (через підвищену кислотність) гастриту, виразкової хвороби шлунка, рефлюкс-езофагіту.

Сприяють виникненню печії не лише ці захворювання, а й переїдання, вживання значної кількості прянощів, томатів, цитрусових, часнику, спиртного, а також куріння.

Фітотерапія рекомендує застосовувати рослини з обволікальними властивостями: відвар насіння льону, коренів алтеї лікарської, крохмаль, настій трави подорожника. Добрий лікувальний ефект має препарат гастрогран, що містить екстракти 8 рослин, які знижують кислотність і зменшують печію, обволікають, діють протизапально, спазмолітично, жовчогінно, що допомагає в комплексному лікуванні захворювань органів травлення.

Протягом багатьох років традиційно першою допомогою при печії було вживання 1/2 чайної ложки гідрокарбонату натрію (харчової соди). Лікувальний вплив її хворі відчували практично відразу після вживання. Але гідрокарбонат натрію, реагуючи з соляною кислотою шлунка, сприяє утворенню вуглекислого газу, який подразнює слизову оболонку, призводячи до збільшення синтезу шлункового соку і знову до виникнення печії. Не знайшли належного застосування при печії й такі лужні речовини, як окис і карбонат магнію, тому що спричиняють проноси.

Останніми роками широкого застосування при лікуванні печії набули препарати – суспензії гідроокису (або фосфату) алюмінію у вигляді гелю: альмагель, гастерин, фосфалюгель, маалокс. Ці солі алюмінію поступово реагують із соляною кислотою шлунка, і кислотність залишається низькою протягом 3-5 год. Крім цього, суспензія колоїдної солі алюмінію утворює на слизовій шлунка плівку, яка захищає від подразнення.

Часто печія зумовлена гастритом або виразкою шлунка чи 12-палої кишки, коли збудником хвороби є хелікобактер пілорі. У такому разі потрібно провести антибактеріальну (протимікробну) терапію: колоїдні препарати вісмуту (віснол, денол), метронідазол і антибіотики (ампіцилін, кларотриміцин).

Якщо проведена фармакотерапія не дає відчутного лікувального ефекту, слід негайно звернутися до сімейного лікаря або лікаря-гастроентеролога.

Іван ЧЕКМАН, член-кор. НАН і АМН України, професор