Вчені вважають, що вихід є

Директор Інституту колоїдної хімії та хімії води НАНУ Владислав ГонЧарук першим запропонував вихід із глухого кута:

– У фільтраті на полігоні № 5 містяться дуже токсичні сполуки. Західні технології не розв’язують проблеми очищення вод. Те, що пропонує наш інститут, принципово відрізняється від усіх відомих у світі технологій. Пропонуємо комплексну переробку відходів з утилізацією всіх продуктів водоочищення і знезараження цих вод, які знайдуть застосування у народному господарстві. Національна Академія наук гарантує якість пропонованої технології.

Дещо несподівана пропозиція надійшла від директора Науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту міського господарства Геннадія Щербини:

– Існують суворі нормативи скидання стічних вод до каналізації міста, обумовлені технічною можливістю очисних споруд Бортницької станції аерації. Не може бути й мови про порушення цих нормативів. 38 відсотків сміття на полігоні № 5 – органічні речовини. Коли вони розкладаються, утворюється рідина – 70 відсотків об’єму. У ній розчиняється все, що може розчинятися і окислюватися. Тож слід ставитися до фільтрату як до стічної рідини, яку треба підготувати до скидання в каналізацію. За допомогою технології та ферментів, які запропонувала Дніпровська асоціація, рік тому ми провели випробування на пілотній установці на Бортницькій станції аерації з використанням стічних вод Києва та активного мулу, який застосовується в аераційних спорудах. Отримано результат: оброблений ферментом фільтрат розкладається на складові, які лише «підвищують апетит» активного мулу. Залишаються хлориди, які на порядок перевищують допустимі концентрації для стічних вод, що скидають у каналізацію. Можна розбавити фільтрат стічною водою у співвідношенні 1:1000, тобто зробити контрольоване скидання обробленого ферментом фільтрату до каналізації. Я готовий нести від-повідальність за нашу пропозицію.