Ролета № 51

Прошу вибачити за неправомірну з погляду граматики зміну родової ознаки іменника «ролет». Занадто вже кортіло провести паралель із сумнозвісною «палатою» і байдуже, під яким номером – 6-м чи 51-м.

Останнім часом  типовий просвітянин, тобто член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка, покликаний вболівати за українську мову, став набагато поміркованішим. І це правильно! За неоковирну вивіску у громадському місці смішно питати з комерсанта, який закінчив у кращому разі кулінарний технікум. Гріх затівати дискусію і з контролером у тролейбусі, якщо його вимова здалася вам не вельми вишуканою, – не той рівень. І все ж наш, просвітянський, терпець іноді уривається. Зокрема тоді, коли зневага до української мови, хоч із чийого б боку вона була, набуває кричущої абсурдності, суперечить не тільки статтям Конституції і Закону про мови, а й здоровому глуздові.

Як постійний відвідувач Печерського ринку я знав, що курячі яйця тут продаються у двох точках – з вантажівки і на торговельному місці в критому павільйоні, котре, як потім з’ясувалося, має номер 3 й іменується «ролетом». Оскільки вечоріло і ринок ось-ось мав закриватися, я повинен би був зрадіти такому-от написові на згадуваному і, на жаль, уже зачиненому ролеті: «Отличные яйца продаются в ролете № 51». Коли, попрямувавши в інший кінець павільйону і побачивши в ролеті № 51 звичайну українську жінку, а не кустодієвську купчиху в сарафані, якій курочка-ряба несе не прості, а, бач, «отличные» яйця, то не стримався і запитав (причому максимально ввічливо і доброзичливо): «Чому ж ми такі, українці?» Ну, чому, мовляв, не послуговуємось рідною українською мовою? Відповідь жіночки мене здивувала: «Ви ось говорите щирою, а хто її зараз знає!» Ага, виходить, крім державної української мови, в Україні функціонує ще загадкова «щира». Припустимо. Але чи так уже необхідно закінчувати курси з вивчення цієї «щирої», щоб на ціннику написати «яйце» замість «яйцо»? Може, для такої метаморфози достатньо середньої або й початкової освіти на 13-му році незалежності, коли в Україні домінують начебто українські школи, гімназії, ліцеї, дитячі садки?

З іншого боку намагання козирнути знанням «городської» мови обертається для торговців яйцями конфузом. Що означає «отличные яйца»? У чому полягає їхнє «отличие»? Маємо яскравий приклад «вєркосердючкізму». Суржикова лавина, що обрушилася на голови українців з телеекрану та інших  ЗМІ, спричиняє зниження й без того низького рівня шулявського діалекту  російської мови. Жіночці з ролету № 51 щиро здається, що «отличные яйца» написано щирою російською, але ж ця російська, ох, яка нещира! Чи ж варто уподібнюватися героєві Павла Глазового: «І либонь, вважає лобуряка той, що він руський знає так, як Лев Толстой!»? Не буває та й не має бути таких чудес – щоб пересічні українці з Києва і з-під Києва володіли російською вправніше, ніж Даль чи Ожегов. Зрозуміймо це, дорогі мої співвітчизники. Користуймося рідним, отриманим з молоком матері словом, хай часом і не дуже «щирим». Не перетворюймо Україну в «ролету», де розуму аж ніяк не «палата».