…І виростають з бісеру сади

Коли малий Назар вперше прийшов на конкурс з художнього плетіння бісером, то трохи зніяковів. Всюдисущий пильний жіночий погляд зупинився на його постаті, а в очах  виразно читалося: «Юначе, ти часом не заблукав?» Адже присутні й припустити не могли, що плести з бісеру може восьмирічний хлопчик, а не лише дівчатка, як зазвичай. Постійно займаючи призові місця, Назар Мицик довів, що й він здатен творити  шедеври з дрібних намистинок.

Ще й донині Назар, якому вже 12 років, з усмішкою згадує цей випадок. За останніх три роки він уже звик до такої реакції. «А що ж поробиш, коли всі чомусь  вважають, що плетіння з бісеру – це «дівчача» справа!» – жартома обурюється Назар.

Юний галичанин

У січні 1992 року родина Мандзюків збільшилася. У Львові на світ з’явився маленький Назарчик. Мама Наталія тоді ще й гадки не мала, що у її сина «золоті руки». Хоча чого тут дивуватися, хлопчик став продовжувачем родинного захоплення, яке, мабуть, передалося йому з генами. Виявляється, що й бабуся Віра, і мама (філолог за освітою) колись захоплювалися розшиванням суконь та корсетів бісером, але згодом сімейні клопоти стали їм на заваді. От і продовжив та розвинув це ремесло малий Назар у мальовничому містечку Броди, що на Львівщині, до якого переїхала сім’я.

П’ятнадцять дівчат, один я…

Назар розповів, як три роки тому до класу завітала вчителька. Вона запропонувала відвідувати гурток «художнє плетіння і вишивання бісером». Як завжди на «таке діло» погодилися лише дівчата. Але це не завадило Назарові розвивати своє захоплення. Серед п’ятнадцятьох дівчаток він почувається чудово, адже приємно, коли вся жіноча увага спрямована на тебе. Мабуть, не одна дівчина зітхатиме за цим парубком.

Ось уже понад три роки хлопець щовівторка та щочетверга відвідує заняття, на яких вдосконалює техніку та розвиває нові ідеї. Щоб виплести складне намисто з бісеру (гердан), йому потрібно лише два дні. Інші й за тиждень не впораються. А які візерунки витворює його фантазія! «Коли починаю щось виплітати, то перед очима вже бачу цей виріб готовим, а візерунок виходить сам собою. І не обов’язкові для цього книжні настанови!» – поділився зі мною своїми методами роботи Назар.

Торік за свої шедеври він отримав грамоту «Умілець року». А чутки про юний талант розлетілися всім містом і поза його межами. З’явилося й чимало охочих отримати прикраси з бісеру. Сьогодні Назар із задоволенням виконує ці «замовлення» і щедро дарує свої творіння. Розкішні гердани та браслети поповнили скриньку вже не однієї красуні.

Дорослі творіння дитячими руками

Розглядаючи розкішні гердани, що виграють різними барвами, наручні «феньки» з дрібних намистинок, дивуєшся, що це витвір дитячих рук.  А  яка ж краса весняного саду! Із сотень яскравих крупинок бісеру, нанизаних на мідні дротики та шовкові нитки, Назар «вирощує» кущі та дерева. Зараз працює над «Весняною колекцією». Її прикрасять «Вишневий аромат», «Яблуневий цвіт», «Весняний бузок» та інші вироби.

Хоче бути банкіром і поїхати до Парижа

Можливо, в майбутньому плетіння з бісеру й приноситиме хлопцеві чималі прибутки. Проте Назар мріє стати банкіром, щоб повністю забезпечити свою сім’ю. А  ще хлопець мріє поїхати до Парижа, побачити Ейфелеву вежу. «Можливо, сконструював би її з бісеру… але ж для цього потрібно побачити її на власні очі!» – з надією повідав Назар.

Поки що він робить все своїми руками. Кожна намистинка побувала в його долонях. «Може, колись я і розживуся на спеціальні пристосування, які полегшать та вдосконалять мою працю, а поки що покладаюся лише на власні руки», – зітхає Назар.
Як і всі діти, він захоплюється їздою на велосипеді та комп’ютерними іграми. Проте вечорами просиджує не в ігрових клубах, а за улюбленою справою. З навчанням у нього проблем немає, а коли потрібно, то з уроками допомагає шістнадцятирічна сестра Віра.

Після зустрічі з симпатичним карооким Назаром у мене поліпшився настрій і склалося враження, що розмовляла з дорослим інтелігентним чоловіком. А поки що він – лише непосидюча дитина із щирою і відкритою душею, сповненою мрій. Зараз він живе у країні «дитинство» і вірить у те, що все-таки досягне того, чого прагне. А перспектива таки є!