Справжній знак якості – запах хлору

Після запису чергової передачі «Теле-прес-клуб» на каналі «Київ» склалося враження, що найбільше столицю турбує екологія, бо дві з трьох тем стосувалися саме питань довкілля. Зупинюся на першій, яка була присвячена проблемі питної води.

Журналістів прийшло небагато, тому налаштованим на дискусію представникам відповідних органів залишалося дискутувати хіба що між собою або з ведучими. Запросили і студентів. Певно, найсміливіша з них запитала представників «Київводоканалу» і санепідемслужб, чи правда, що за кордоном нашу воду  використовують тільки як технічну. «Якщо відверто, – відповідали на те спеціалісти, – ми проводили тестування української води на запит іноземних посольств у Німеччині й Росії і отримали позитивні результати».

Позитивною оцінкою – «задовільно» – оцінили також роботу систем очищення питної води в Києві. Попри далеку від зразкової ситуацію з обладнанням на водоканалі, санепідемслужби  запевнили киян, що воду з-під крана можна пити навіть без кип’ятіння, а ведучий  особисто засвідчив безпечність цієї процедури: ось, мовляв, і досі живий.

Більше того, київська водопровідна вода є кращою, ніж у колодязях більшості сіл України. Ця інформація скепсису якраз не викликала, бо про погану якість колодязних вод говорили вже і громадські організації, і владні органи. Причина забруднення – те, що ті криниці не чистять роками.

Останім часом у теле- і радіоефірі рекламні ролики закликають: то пийте воду з-під крана, то ходіть до бюветів, то купуйте в магазинах. Пересічній людині можна розгубитися. Представники «Київводоканалу» і санепідемслужб, у свою чергу, втомилися повторювати, що контроль постійно проводиться і якість води в Києві найкраща з-поміж усіх міст України (і взагалі, дякуймо за те, що вода є цілодобово, а не по дві-три години на день, як у Львові, приміром). Зійшлися на одному: вода з бюветів найкраща – нехлорована, необроблена жодними хімічними препаратами,  а ходити по неї не менш корисно, ніж, власне, пити. Вода з кранів хоч і гірша, але нікому ще не зашкодила, тому лінивим можна не боятися запаху хлорки, навіть навпаки – відсутність його має насторожити сучасного споживача.

Щоб зайвий раз не дратувати і без того збуджених киян (авітаміноз, майбутні вибори), варто, мабуть, порадити їм на власний розсуд вибирати джерела водопостачання свого організму. Із власного досвіду можу додати, що не завжди вистачає часу і натхнення кип’ятити чи носити воду, тому, буває, п’ю з-під крана.  Якихось згубних наслідків поки не спостерігала.
Тема пляшкової води у формат не вмістилася і була оголошена такою, що потребує окремої розмови.