Чим дихає Бессарабка?

Стан довкілля у Києві вивчає і фіксує найстаріша в Україні Центральна геофізична обсерваторія (ЦГО) Мінприроди. Її фахівці систематично досліджують забрудненість повітря, води, ґрунтів. Можливо, якби «Вечірній Київ» однієї днини не припустився технічної помилки і не переінакшив назву цієї поважної установи, нам, певно, довелося ще довгенько чекати на запрошення в гості. Але ж немає злого, щоб на добре не вийшло. Так ми дізналися про проблеми із вимірюванням забруднення атмосферного повітря в столиці.

Моніторинг повітря, води й ґрунтів на території Києва проводять дві метеостанції, шістнадцять пунктів спостереження за забрудненням повітря. На Дніпрі визначено три створи спостереження за забрудненням води і працює гідрологічна станція «Київ» у Гідропарку. Концентрацію забруднюючих речовин вимірюють у робочі дні чотири рази на день.

Унаслідок реконструкції Бессарабського ринку один із таких пунктів (він стояв навпроти ринку) майже припинив свою роботу. Можливо, та алюмінієва будка мала неестетичний вигляд, але пункт діяв упродовж сорока років. Нині ж його закинули на задвірки. Замість того, щоб працювати на повну потужність і робити детальні аналізи повітря, він спроможний замірювати в атмосфері лише вміст окису вуглецю, адже після завершення реконструкції Бессарабки «будку» не підключили до енергопостачання. Оскільки цей пункт не фіксує всіх необхідних параметрів, обсерваторія  три роки не має об’єктивної картини шкідливих викидів в атмосферу в центрі міста.

– З цього приводу надіслали листи до керівництва міста, Головного управління з питань надзвичайних ситуацій, – розповідає директор ЦГО Олександр Косовець. – На жаль, ніхто не реагує. Хоча умовами реконструкції було передбачено, що пункт перенесуть і підведуть до нього трифазний струм. Через таке неподобство змушені виконувати лише заміри, які можна зробити без електроенергії.

– Пане Олександре, якими принципами керувалася обсерваторія, визначаючи місця розташування пунктів спостереження за забрудненням повітря? – запитую.

– Їх ми обирали спільно із міською санітарно-епідеміологічною станцією. Важливо, щоб наші пункти діяли поряд із магістралями, неподалік від заводів. Зважали на підприємства, які працюють, обсяги й специфіку їхніх викидів і залежно від цього визначилися з розташуванням своїх пунктів і замірами, які необхідно проводити у тій чи іншій місцині. Аби по районах та й в цілому по місту можна було мати більш-менш об’єктивну картину забруднення.

Усі такі пункти обов’язково вимірюють вміст у повітрі окису вуглецю, вуглекислого газу, двоокису азоту, пилу. А на додачу – двоокису сірки, формальдегіду, бенз(а)пірену. Це ж стосується всіх 157 пунктів, які маємо в Україні. Окрім цих обов’язкових речовин вимірюємо також додаткові. Їх, як правило, від двох до семи, залежно від специфіки викидів в місці спостереження. Через це обрати місце для пункту – не така вже й проста справа.