«Моє кредо – займати своє місце»

З публічними людьми зустрітися завжди непросто, нелегко і писати про них. Адже життя більшості як на долоні: спіткнешся – розтопчуть, незважаючи на заслуги, на користь, що приносиш громаді; зупинишся на досягнутому – похитнеться авторитет і ота сама громада, що висуває часом підвищені вимоги до обраних, відсуне тебе й незабаром забуде.

– Маючи доволі високий суспільний статус, надто важко залишатися поза увагою навіть у приватному житті, – посміхаючись, підтверджує сказане мною вище, депутат Київради по виборчому округу № 70, що в Святошинському районі, Віктор Тищенко. – Дякувати Богові, під ковдру, як попередньому американському президентові, ще не зазирають. Упевнений у старих, перевірених життям друзях, які не відмовлялися від мене навіть у скрутних ситуаціях. Напевне, це мало б уже й забутися, але напередодні виборів практично щодня доводилося чути звинувачення в моїй, м’яко кажучи, некомпетентності, навіть брутальні заяви про те, що кандидат у депутати Тищенко ледь не байдужий до людських проблем бізнесмен.

– Зрозуміло, що хтось намагався сісти в крісло депутата Київради, аби лобіювати свої приватні чи комерційні інтереси, – веде далі Віктор Іванович. – Мені важко це зрозуміти. Єдина мета в моїй депутатській діяльності хоч, як  не парадоксально це прозвучить, – зрівняти матеріальні можливості моїх виборців. Це схоже на комуністичне гасло, але в моєму розумінні воно трактується інакше: хотів би, щоб не було бідних, а не багатих. Як людина і бізнесмен із десятирічним досвідом я зацікавлений у тому, щоб кожен міг забезпечити себе і своїх близьких. Розумієте, різні види державних соціальних допомог нікому не дають відчути себе повноцінним. Адже людині потрібно не хліба дати, а створити умови  для самореалізації. За нинішніх соціально-економічних умов це завдання – лише в перспективі. Маємо чисельні категорії громадян, які з тих чи інших причин уже не здатні самовиразитися.  Передусім, це стосується людей похилого віку, які, пропрацювавши все життя, не мають гідних умов; тих, хто, виконуючи свій обов’язок перед державою, втратив здоров’я. Саме на допомогу їм я й намагаюся спрямувати свої зусилля.
…У приймальні Віктора Івановича на вулиці Григоровича-Барського, 5-а, незважаючи на неприйомний день, якась жіночка приміряла на дівчинку одяг.

– Це – мати трьох дітей, – пояснює помічник депутата Володимир Бугай, – вона самотужки виховує їх. Зрозуміло, що коштів катастрофічно не вистачає. Отож намагаємося хоча б якось зарадити їй. Серед наших майже 23 тисяч виборців таких, як ця жінка, чимало. Працюючи з ними, поводимося тактовно, адже, погодьтеся, не кожен може звернутися за допомогою до іншої людини, зважаючи на те, що, можливо, людина в такому разі жертвує самолюбством.

Не хочу нікого образити, але Борщагівка – один із не простих у кримінальному відношені масивів Києва. Мабуть, саме тому найпершим об’єктом, що був введений в торговельному комплексі «Дніпро» був великий, сучасно обладнаний спортивний зал, де відразу ж почали діяти секції вільної боротьби для дітей та підлітків. Це одне з найперших завдань, яке поставив Віктор Іванович, – залучення підлітків до громадських та спортивних заходів. Мова йде, насамперед, про вже створений благодійний фонд «Бригантина», що організовує різноманітні спортивні змагання. Одне з них – міжнародний турнір з морського багатоборства, який став традиційним –  відбувається вже третій рік поспіль. Останній раз участь у ньому взяло дев’ять команд з Молдови, Білорусі, Росії та України. Торговий дім «Дніпро», де генеральним директором Віктор Іванович Тищенко, теж має свою команду: за час її існування було виховано 4 майстри спорту міжнародного класу та 10 майстрів спорту України.
На базі досягнень, досвіду згуртованої команди однодумців – тренерів та вихованців, – сприяння керівників району та міста вдалося створити клуб з водних видів спорту «Бригантина». Це унікальний в Україні дитячо-юнацький спортивний заклад. Влаштувати всі ці заходи за  кошт лише депутатського фонду навіть теоретично неможливо. Тому, напевно, це один із тих моментів, коли перетинаються депутатська діяльність і комерційні інтереси. Адже  більша частка фінансування і команди, і змагань – за  кошти Торгового дому «Дніпро».

У базі даних депутатської приймальні мені вдалося побачити доволі цікаву річ – величезний список прізвищ і дат народження. Як з’ясувалося, це не досьє на кожного з виборців. Незважаючи на свою зайнятість, депутат виборчого округу № 70 намагається достукатися до кожної оселі. Згодьтеся, приємно отримати Тетяні чи Наталі листівку з поздоровленням від загадкового чоловіка. Помічники депутата запевняють, що скандалів через ревнощі ще не було.

Тільки цифри. За 12 місяців 2003 року виборцям округу № 70 депутатом міськради Віктором Тищенком було надано допомогу на загальну суму близько 240 тисяч гривень. Зокрема 47 тисяч спрямовано на ремонт приміщення та відкриття там центру у справах сім’ї та жінок «Родинний дім». Виділено кошти для преміювання найкращих учнів (медалістів та тих, хто навчається на 9 балів і вище): сш № 304 – 700 гривень, сш № 281 – 1300 гривень, сш № 196 – 1900 гривень, сш № 235 – 2,5 тисячі гривень та гімназії «Євроленд» – 625 гривень. У літній період оздоровлено 168 осіб, на що  витратили близько 115 тисяч гривень.

– В очах моїх колег і виборців я доволі успішна людина і, напевне, це відповідає дійсності, – каже Віктор Тищенко. – Але я ніколи не ставив за головну мету тільки власне збагачення чи кар’єру. Лише добросовісно завжди виконував і виконую свою роботу. Так було і в студентські роки: коли інші відпочивали на літніх канікулах, я працював у будівельних загонах у Тюмені муляром та лісорубом. Звісно, це була можливість заробітку, але водночас це був і спосіб самореалізації й своєрідна школа життя. Закінчивши інститут, а тоді влаштувавшись на роботу, мав змогу, як говорить нині молодь, «скосити» від служби в армії, але не зробив цього принципово. Веду до того, що кожна людина заслуговує того, чого вона варта. Адже сидячи склавши руки, у цьому житті не досягнеш нічого. На це спрямовую не тільки своїх підлеглих, помічників. Не на пільгових умовах у мене і мій єдиний син, який також виконував обов’язок справжнього чоловіка – відслужив строкову службу.

– Часто доводиться чути запитання про те, чи не збираюся  балотуватися до Верховної Ради? – завершує розмову Віктор Іванович. – Ні і ще раз ні. Моє кредо неоригінальне – кожен має бути на своєму місці. Я своє знайшов.