Обирайте з партійних, а призначать «кого треба»
Учора Верховна Рада розглядала в другому читанні законопроект про місцеві вибори або як його офіційно іменують «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Коли ця газета вийде в світ, то закон вже, очевидно, буде ухвалено в цілому. Коли ж верстався номер, у парламенті ще тривала бурхлива дискусія: депутати голосували за поправки до законопроекту, який дехто називає «революцією у державотворенні». Чи так це?
Засідання парламенту вчора розпочалося з… перерви. Півгодинної консультації за межами сесійної зали попросили «Наша Україна» й Блок Юлії Тимошенко. Після «перекуру» вони заявили, що вимагають невідкладного розгляду законопроекту «Про термінові заходи щодо розподілу прихованих доходів державного бюджету 2004 року». Проте Володимир Литвин не поставив питання про легалізацію 10 мільярдів гривень на голосування. А Валерій Коновалюк з «Регіонів України» поінформував, що його однопартієць, прем’єр-міністр Віктор Янукович вже розпорядився внести відповідні зміни до держбюджету.
Спікер парламенту «знешкодив» ще одну «липу». Він оголосив, що всі звернення, які останнім часом хтось надсилає до різних інстанцій і органів влади від імені парламентського об’єднання «Економічна Україна», недійсні. Бо такого об’єднання немає, а депутати, чиї прізвища стоять під зверненнями, насправді їх не підписували.
А далі протягом дня говорили про законопроект про місцеві вибори. Голосували за майже 800 поправок, половину з яких внесла «Наша Україна», аби «тягнути час».
Спершу голосували за неприйнятність цього законопроекту. Мажоритарник Сергій Матвієнков з «Регіонів України», який запропонував таку ідею, каже, що законопроект порушує низку статей Конституції та кілька законів, зокрема Закон «Про місцеве самоврядування». «З Конституції тепер треба викинути увесь дев’ятий розділ, де йдеться про права територіальних громад», – каже депутат. Він вважає, що партійні вибори місцевих рад влаштовують лише три відсотки громадян, які є членами партій, а решту людей позбавляють виборчих прав. На думку Матвієнкова, тепер ті, хто вміє і хоче розв’язувати конкретні соціальні проблеми в регіонах, змушені записуватись у партії й перейматися здебільшого політикою.
Але за неприйнятність проголосувало лише 138 депутатів: усі з «Нашої України» та БЮТ, а також 5 з «Регіонів», 8 позафракційних, по троє з «Народного вибору» та фракції «ПППУ – Трудова Україна», по два з «Народовладдя» та «Демініціатив».
Анатолій Раханський просив вилучити із законопроекту розділ про Верховну Раду Криму, як цього вимагають 100 депутатів ВР автономії. З їхніми аргументами можна погодитись, якщо врахувати політичні настрої кримчан: наступна ВР Криму може бути суціль комуністично-проросійською. Однак парламентарії і цього разу не підтримали свого колегу.
Законопроект передбачає, що депутатів сільських і селищних рад обиратимуть на мажоритарній основі, а депутатів районних, міських і обласних рад – за партійними списками. Навколо цього теж виникли суперечки. Адже якщо в селі нема партійних осередків (а тому й вибори мажоритарні), то де взяти партійного кандидата, аби його від того ж села обрати у «пропорційну» райраду? Отже, в районі засідатимуть лише місцеві – партійці з райцентрів.
Інша проблема – як бути з малими містами, адже в Україні є селища з 15 тисячами населення і міста з 4-а тисячами. Тобто, перші обиратимуть раду за старими нормами, а другі – за новими. На думку голови профільного комітету Анатолія Матвієнка, виходить абсурд: є міськради з 30 депутатів, а прохідний «партійний» бар’єр – 3 відсотки. Якщо якась партія у такому містечку набере, скажімо, 3,2% голосів, то вона теоретично проходить у міськраду, але практично депутатської квоти їй не вистачає… навіть на одного депутата.
Кільканадцять разів безуспішно представники «Нашої України» та БЮТ наполягали узаконити виборність голів районних і обласних адміністрацій. Або ввести нові виборні посади – голів району та області. «Як вони керують регіоном, населення якого їх не обирає? – дивується Богдан Костинюк. – Усі вони думають, що служать президентові, який їх призначає, але ж насправді є держслужбовцями і повинні служити державі й народу». От і виходить, що нині, як сказав Костинюк, багато таких «намісників» представляють СДПУ(о), незважаючи на те, що 95 відсотків населення України на минулих виборах підтримали інші партії.
Отож, народе, обирай з партійних, а призначать «кого треба». хоч би після виборів справжньої революції не сталося. Щоб комуністичний схід не воював з націоналістичним заходом.