Городищенський розкол

Сидимо, неспішно ведемо розмову з секретарем міської ради. Любов Костянтинівна Панасенко – людина обізнана у справах рідного Городища. А тому історія про взяття під арешт та засудження депутата міської ради Олекси Близнюка, про яку вже розповідав «Вечірній Київ» (27 січня 2004 року), обростає новими подробицями. Виявляється, його вже й депутатства позбавили…

Але це вже пізніше. Спочатку читаємо вирок Смілянського міського суду: «Близнюк, будучи депутатом Городищенської міської ради, 24 червня 2003 року, попередньо домовившись на зустріч з представником ДП «Оптіма» Клименком А.В., близько 14 години 30 хвилин в м.Черкаси на вул. Лазарєва поблизу будинку №6 в автомобілі Клименка А.В. «Фольксваген Джета», зловживаючи владою, умисно, з корисливих мотивів та з інших особистих інтересів, з метою підвищення свого авторитету, а також в інтересах третіх осіб, діючи всупереч інтересам служби, без дотримання встановленого законом порядку, незаконно отримав від Клименка А.В.  на користь Свято-Преображенської церкви міста Городище 3000 доларів США, чи м спричинив даному підприємству тяжкі наслідки».

Аби зрозуміти, про що йдеться, почнемо з останнього. Тобто з «тяжких наслідків», які начебто заподіяв Олекса Близнюк підприємству ДП «Оптіма».

Явище містечкове

– Це підприємство будувало у нас бензозаправку, – розповідає Любов Панасенко. – Але не вистачило земельної площі. Звернулися до нас із клопотанням надати додатково кілька соток.

Земельні питання, як відомо, у компетенції міськради. Депутат Близнюк мав прямий стосунок до цієї справи. Його голос міг бути вирішальним. Міг, але не став. Бо депутати проголосували, як кажуть, злагоджено і землю під заправку надали. То ж виникає запитання, про яку зустріч «попередньо домовлявся» Близнюк? Хто ініціював передачу грошей у валюті? Кому було вигідно визначати це як хабар?

Якщо йшлося про хабар, то його спочатку таки «дають», а потім уже «вирішують питання». Такі неписані закони хабарництва. Чому ж у цьому разі «фігуранти» їх порушили?

– Бо про будь-які хабарі й не йшлося, – пояснює Олекса Олексійович.

«Так уже сталося, – розповідали жителі Городища, – що ми поволеньки «розшарувалися» чи то на партії, чи то на блоки. Ходимо тепер і питаємо одне одного – а ти за кого?..»

Олекса Близнюк на лацкані піджака має значок «Партія захисників Вітчизни». Нинішній мер Городища Олександр Васильович Білан, кажуть, належить до іншого політичного угруповання. Тож на засіданнях міської ради, як у краплині води, віддзеркалюється майже все, що відбувається під головним «куполом» країни. Крім одного – щось не чути, аби  когось із чільних народних обранців нині засудили на 5 років та ще й позбавили депутатських повноважень. Тому є всі підстави вважати, що така практика – явище суто городищенське.

Однак повернімося до «справи Близнюка». Як видно з вироку Смілянського міського суду, він був засуджений за ч. 2 ст. 364 КК України, тобто за зловживання владою або службовим становищем, що мало «тяжкі наслідки».

Запитання, на які немає відповіді

Про які ж «тяжкі наслідки» йдеться? У чому вони? Земельний наділ комерційна структура все ж таки отримала. Бензозаправку побудували. Навіть ті 3000 доларів США (30 купюр) за вироком (як непотрібний речовий доказ, що зберігався у режимно-секретній частині прокуратури Черкаської області) повернуто бізнесмену Клименкові. Віддали, що цікаво, і диктофон Olympus, яким Клименко фіксував «переговори» з Близнюком.

– Переговори про що? – запитую.

– Говорили у машині про те, – каже пан Олекса, – що дають мені, як домовилися, 3000 доларів на добудову церкви. Я взяв ці гроші. Можливо, й справді треба було вчинити офіційно – покликати нашого священика чи запропонувати переслати кошти поштовим переказом.

Запам’ятаймо цей факт. Не собі ж бо брав гроші Близнюк. Вчинив лише НЕПРАВИЛЬНО, що не виконав субординативної норми передачі добровільних внесків. Але читаємо у вироку: «на користь Свято-Преображенської церкви м.Городища». Якщо це так, то у чому полягають корисливі мотиви Близнюка, на які спирався суддя Смілянського міського суду С.Яценко? Де докази здирництва? І хто ті міфічні «треті особи» , в інтересах яких начебто діяв депутат Близнюк? Чому їх не притягнуто до відповідальності? Або хоч би не заслухано як свідків? Чому у вироку не йдеться про отримання хабара, хоча «речові докази» – 3000 доларів США – у справі фігурують? А якщо Близнюк не вимагав грошей, то навіщо бізнесменам  потрібно було влаштовувати шоу з диктофоном, записувати розмову? Чи не має все це відтінку наперед спланованої дискредитаційної «операції», яку так успішно провели працівники черкаської служби безпеки?

Таких запитань як до слідства, так і до смілянського судочинства – безліч. Хоч би хтось пояснив, приміром, у чому проявилося «зловживання владою» Близнюка? Чи де докази того, що Близнюк діяв  від імені держави або будь-якого органу самоврядування, що дало привід судді Яценку кваліфікувати «злочин»  саме за ст. 364 КК України? За що відсидів Близнюк кілька місяців у СІЗО? У вироку суду вказано, що він визнав свою вину. Але – яку?

Сподіваємося, що відповіді на ці запитання дасть Верховний Суд України, куди від Близнюка надійшла касаційна скарга. Хоча, щоправда, судочинство в особі Черкаського апеляційного суду вже поволеньки почало відступати від суворого покарання, яке виніс суддя Яценко. Так, ухвалою згадуваного суду в порядку ст. 365 КПК України із вироку «виключено посилання суду про накладення на засудженого Близнюка О.О. обов’язку не змінювати без згоди органу кримінально-виконавчої системи місце проживання та роботи». У вироку було й це – так звана підписка про невиїзд.

– Може тому, – зробив припущення Близнюк, – щоб я не їздив до Києва, де у мене доволі вірних друзів та однодумців?

Хабар притягнуто за вуха

Ця репліка, вочевидь, має глибокий смисл. Бо, вивчаючи «історію Близнюка», раз по раз доходиш думки, що це, найімовірніше, не кримінальна, а суто політична справа. А кримінал через неіснуючий хабар було притягнуто за вуха. Як зазначали мешканці Городища, треба було «вибити» активного депутата з рівноваги, дати зрозуміти йому, «хто у хаті господар». Аби дійти такого висновку, варто звернути увагу на те, що відбувалося після засудження Олекси.

Одразу після винесення вироку, не чекаючи на подання апеляції, тобто всупереч закону, голова Смілянського «міськнарсуду» (саме так у офіційному бланку №13022) С.Яценко спрямовує голові Городищенської міської ради копію цього документа «для обговорення в колективі». Голова міськради О.Білан без попереднього з’ясування всіх обставин такого «обговорення», хутко пише резолюцію: «т.Панасенко Л.К. Розгляд ч/з сесію ради для прийняття відповідного рішення».
Це було 24 грудня 2003 року, а вже наступного дня скликали  сесію. За вимогами закону про розгляд питання на сесії потрібно подати оголошення у пресі. Цього (через виняткову поспішність) зроблено не було. Таким чином, порушено процедуру внесення питання на розгляд сесії, а, отже, й закон.

– Я звернувся до прокуратури, – розповідає Близнюк, – але там мої права як громадянина і депутата ніхто і не подумав захищати.

Читаємо офіційну відповідь прокурора Городищенського району, молодшого радника юстиції Ю.Новикова, з якої, найочевидніше, випливає, наскільки недолуго справу шили білими нитками. Наприклад, прокурор стверджує, що газета «Вісник Городищини» друкувала повідомлення «про розгляд даного питання». Але дати виходу газети та конкретного номера, у якому оприлюднено це повідомлення, не вказано. Можливо, це механічна помилка, але чи не забагато їх у справі Близнюка?
Не витримує критики і ось такий пасаж, до якого вдається місцева прокуратура. Як стало відомо, Близнюк, не погодившись із смілянською Фемідою, подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Отже, до розгляду цієї скарги він не є злочинцем.

Городищенська прокуратура це тлумачить по-своєму (чи як треба?). Мовляв, «за повідомленням Смілянського міського суду кримінальна справа направлена у «вищестоящі інстанції», то «лише після розгляду скарги ви зможете на законних підставах стверджувати про незаконність вироку».

Чудасія, та й годі! А де ж знаменита і всім відома презумпція невинності? Де вся юридична  практика, відповідно до якої вину спочатку доводять у суді, а потім особу визнають злочинцем?

У Городищі все навпаки. Ось він, протокол сесії міськради. За регламентом (бодай загальним) перш ніж виносити таке делікатне питання, як позбавлення депутата статусу народного обранця, треба бодай побіжно, але обговорити його у рамках відповідної постійної комісії. Але й цього  не зроблено.

Що ж говорити на сесії? Депутат А.Грабар: «Ми порушили процедуру розгляду даного питання». Депутат М.Мельник: «Я вважаю, що злочину немає». Депутат З.Мохнацька: «З депутатськими обов’язками Близнюк справляється». Депутат І.Сиченко: «Щодо позбавлення Близнюка депутатських повноважень, то висловлюю свою думку: обирали його люди, і я не маю права вирішувати це питання».

І не вирішили. Бо 11 депутатів проголосувало «за Близнюка», і стільки ж – проти.

Проти режиму самоврятування

Як пояснити цей «городищенський розкол»? Кажуть, що Олекса Близнюк таки залив сала за шкуру місцевим можновладцям. Кажуть, що не дав розпродати ліс. Ініціював притягнення до відповідальності місцевих керівників. Нагадував про зруйноване дощенту виробництво – пивоварний  та цегельний заводи… До речі, він не один, хто настійливо вболіває за місто.
– Мені, як підприємцю, було б набагато вигідніше мовчати і тихо дбати про свої комерційні інтереси, користуючись депутатськими повноваженнями, – сказав депутат міської ради В.Томіленко, – але ми не можемо жити у режимі самоврятування.

Щодо нагальних проблем самоврядування, то їх у Городищі чимало. Скажімо, досі у пана міського голови немає заступника. Не обрали. При вашому кореспондентові депутати уклінно чи то просили, чи то чемно вимагали надати їм (після двох років по виборах) бодай який-небудь регламент роботи міської ради. Бо ж як нема чіткої організації, то й результату годі сподіватися.
Навіть до Києва докотилося відлуння подій у цьому провінційному містечку. І не так давно, у лютому мешканці Городища, як наголошувала місцева преса, «вперше у своїй історії», тримаючи в руках «державні прапори та розгорнуті плакати, бадьорим, упевненим кроком пройшли від Будинку Уряду до Адміністрації Президента».

Чого хотіли городищенці? «Сьогодні тут, у столиці України Києві, ми, представники територіальної громади, хочемо заявити про свою беззастережну підтримку антикорупційних ініціатив Президента, – йшлося у зверненні учасників акції».

Чи їх почули під головними «куполами» країни? Чи перейнялися їх долями? Бо якщо держава – це ми, то їй має бути не байдужа доля окремо взятого громадянина. Хоч би й Близнюка.

P.S. Після першої невдалої спроби «зняти Близнюка з роботи» у Городищі зібрали ще одну сесію. І знову  «про припинення достроково повноважень депутата міської ради»… Ну що тут скажеш?

Київ–Городище–Київ