Купила мама коника
Нещодавно Іванці Гуцул виповнилося три роки. Звісно, дівчинка отримала з такої нагоди чимало подарунків.
– Аж розгубилася, – зауважує її мама. – Не знала, чому віддати перевагу. Хоча має досить всіляких іграшок.
Мама з татом подарували донечці дуже симпатичну ляльку, дідусь із бабусею (ніби змовилися з батьками) – ліжечко для неї, тьотя Світлана – дитячий косметичний набір. Спершу Іванка гралася лялькою. А коли розгледіла як слід косметичний набір, забула про все на світі. Навіть на прогулянку тепер бере його з собою (що то дівчинка!) До речі, подарунки недешеві, скажімо, дідусь із бабусею зі своєї пенсії виділили 67 гривень. І батьки не поскупилися, дякувати Богові, не скаржаться на скруту з грішми – гарно заробляють. У Іванки – хороші іграшки, придбані здебільшого в спеціалізованих магазинах.
Різні можливості – різні іграшки
– На ринкові ми не орієнтуємося, – розповідає її мама Оксана, – бо маємо великий сумнів щодо якості його товару. Якщо вже купувати, то таке, щоб сподобалося дитині і найголовніше – не зашкодило її здоров’ю. Скажімо, поклали Іванці під ялинку дорогу ляльку за 260 гривень. Звичайно, щомісяця балувати її такими іграшками не можемо, але один раз на рік дозволяємо собі таку розкіш.
Хоч як прикро, але навіть дітлахи дошкільного віку відчувають на собі соціальну нерівність. У Іванки багато різних книжечок (над усе любить казки), конструктори, ляльки, велосипед, а деякі її ровесники не можуть мріяти бодай про пластмасове відерце, лопатку чи м’ячика. Якось на ринку спостерігала, як хлопчик років трьох-чотирьох канючив, аби мама купила йому пластмасового пістолета, всього за 3 гривні.
– Немає грошей; – шарпнула дитя за руку. – Обійдешся! – й потягнула за собою.
Хлопча насуплено шморгнуло носом, втерло рукавом сльози і пішло за мамою, опустивши очі долу. Він боявся дивитися на звабливу вітрину павільйону дитячих іграшок. Чого там лишень не було: конструктори, автомашини, ляльки, трансформери – на будь-який смак і за будь-яку ціну. Скажімо, ляльку можна купити за 5 гривень і за 60, конструктор – за 50, машинку – за 10-20, трансформер – за 24, а пластмасову лопатку – за 2 гривні.
– Найбільший попит на машини з радіокеруванням, – пояснила мені продавець Світлана. – Хоча вони й недешеві – 80 гривень. Запитують також скакалки, дзиґи, м’ячики. Відчувається, що весна прийшла.
Світлана торгує здебільшого іграшками китайського виробництва, за винятком пластмасових автомобілів та конструкторів, виготовлених в Одесі. Такий імпорт часто буває досить сумнівної якості: не встигла дитина взяти до рук машинку, як відпало колесо. Замість бажаної радості в домі – плач. Батьки заспокоюють:– Не плач, – купимо нову.
Біля намету, де торгує м’якими іграшками Валерія, спиняється не лише малеча. Тут можна побачити школярів, підлітків і навіть закоханих. Комусь дуже до вподоби Кіт Матроскін за 35 гривень, а хтось не може відірвати очей від собаки за 120. Марина вибрала пухнастого зайчика за 10 гривень – у подарунок для шкільної подружки. І була впевнена, що він їй дуже сподобається.
– Наші іграшки – білоруського виробництва, – зауважила продавець. – Маємо на кожну партію сертифікат якості. Ними можуть гратися не тільки малюки. Мені самій приємно брати до рук таке пухнасте «диво».
З вітерцем – на самокаті
Пригріло весняне сонце – і скверик імені І.Котляревського став схожим на великий мурашник: стільки мам з візками, стільки дітей! До пісочниці не проштовхнутися, біля гойдалки, на гірці – черга. Усі ж за довгу зиму скучили за вуличними забавами.
П’ятирічний Олег гасає наввипередки на самокаті зі своїм другом із садочка. Щоки аж палахкотять!
– Це мені бабуся подарувала на день народження, – спинившись на мить, пояснює товаришу. – Бо із велосипеда-«зайчика» я вже виріс.
Самокат нині – дуже популярний серед дітлахів. Хоча й коштує чимало –
90 грн. Звісно, така забавка по кишені далеко не кожній молодій родині. Добре, коли є бабуся та дідусь, які для онука не шкодують пенсії…
– Ми не так часто, як, може, хотілося б, купуємо синові іграшки, – пояснила Інна, мама Олега. – Згодьтеся, вони недешеві, багато машинок, конструкторів йому подарували наші родичі, друзі, знайомі.
– Щось купували йому минулого тижня? – цікавлюся.
– Книжку-розфарбовку й кольорові олівці. До речі, він дуже любить книжки.
І це дитяче «задоволення» влітає в копієчку. Красива книжка казок у товстій палітурці з яскравими малюнками на розкладках коштує близько 20 грн. Трохи дорожча – дитяча література енциклопедичного характеру. За тонесеньку книжечку з двох десятків сторінок треба викласти 2 – 3 гривні, стільки ж – за книжку-розфарбовку. Особливий попит на книжки про динозаврів (25 грн.).
Наразі п’ятирічний Олег мріє про велосипед. Отже, тато з мамою мають виділити із свого сімейного бюджету щонайменше 300 гривень. Вибиратимуть надійний, щоб мамі не доводилося витирати синові сльози, а татові шукати викрутку та гайкові ключі.