Лікування, що не вписується в протоколи

Розмову із завідувачем відділення токсикології та екстракорпоральних методів детоксикації Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», головним дитячим токсикологом Міністерства охорони здоров’я України, доктором медичних наук Борисом Шейманом перервав телефонний дзвінок. Тоді, кілька років тому, стояло тепле дощове літо, чимало дітей труїлося грибами, й колега з Вінниці просив поради, як врятувати малюка від смертельно небезпечної отрути блідої поганки. Борис Семенович хвилин із 15 розповідав, що і як краще зробити. «Лікарям в областях, я вже не кажу про райони, – зітхнув, поклавши трубку, – нелегко працювати, бо й найновішу літературу нема за що придбати, навіть комп’ютери не скрізь є. От і виручаємо по телефону…»

Як висококваліфікованого фахівця з лікування отруєних дітей (ліками, спиртним, неякісними продуктами, грибами) Бориса Шеймана багато років запрошують туди, де стаються надзвичайні ситуації. За останні 15 років утворилася команда з лікарів-колег, якій працювалося плідно й ефективно. І от два роки тому в Первомайську, де понад 400 дорослих і дітей отруїлося, як спершу вважали, пальним для ракет, директор Інституту екогігієни і токсикології Микола Проданчук, який не раз побував із Борисом Шейманом у таких відрядженнях, запропонував створити на базі інституту спеціальний науковий відділ. Він мав об’єднати можливості науки й практики, аби в таких, надзвичайних ситуаціях, треба і можна було діяти швидко, грамотно й ефективно. Рішення було не випадковим – токсикологів зі столиці запросили до Первомайська із запізненням, а кілька розрізнених лікарських груп хоч і намагалися зарадити біді, та це їм не дуже вдавалося.

Після визначення справжньої причини отруєння дітей – продуктами горіння спеціального кабелю, який пролягав між ракетними комплексами, – і виявлення, кого можна лікувати на місці, а кого забрати до Охматдиту (діти страждали найперше від тяжких уражень шкіри і проблем із диханням) Проданчук і Шейман повернулися додому. Вкотре переконавшись у користі поєднання зусиль науковців і практиків, створили таки науковий відділ екозалежної патології і клінічної токсикології. Очолив його Борис Шейман, нині – головний дитячий токсиколог ще й столиці. Увійшли туди старший науковий співробітник Інституту гематології і трансфузіології Академії медичних наук України, старший науковий співробітник Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І.Медвідя МОЗ України, кандидат біологічних наук Оксана Осадча, асистент кафедри анестезіології, реаніматології та медицини катастроф столичного медуніверситету Наталя Волошина, фахівець-організатор із Міністерства охорони здоров’я з питань дитячої токсикології Олена Єфіменко і лікар-лаборант Земфіра Мірошниченко.

Найголовнішим завданням відділу було створення діагностично-лікувальної технології, яка б дала змогу визначати, що відбувається в організмі отруєної дитини і що саме загрожує її життю, коли токсини вже утворили небезпечні сполуки з білками крові. У передових країнах людей давно лікують за протоколами – наперед визначеними методиками порятунку від різноманітних хвороб. Але токсикологія, на жаль, часто підносить сюрпризи, боротися з якими можна, лише розробивши щось, іще новіше за протоколи. Приміром, півтора року тому одинадцятеро дітей привезли до Охматдиту з-за меж Києва із тяжким отруєнням саморобним солодким напоєм принадних для малих кольорів – рожевого та лимонного. Їх щедро почастували на весіллі. Де містилася фатальна отрута – у барвнику чи ще в якійсь добавці, – невідомо. Але це й не мало жодного значення, бо новітня технологія давала змогу безпомилково встановити характер і обсяги накопичених у крові небезпечних сполук токсинів і те, які саме сполуки і за допомогою яких методик треба видаляти з організму найперше. Всіх дітей врятували й переконалися – такий підхід до діагностики і лікування гострих дитячих отруєнь вельми ефективний.

Із застосуванням проблем не було – стати базовими для використання нової методики забажали кілька клінік – і дитячих, і дорослих. Останніх зараз лікують у 1-й Київській клінічній лікарні. Її головлікар – депутат Київради, голова постійної комісії з питань охорони здоров’я і просто прихильник усього нового Михайло Салюта радо пішов назустріч. І нині там за новими методиками діагностують і лікують наслідки захворювань вірусно-паразитарної патології – енцефаліти, розсіяний склероз, деякі неврологічні недуги, гепатити. Людям, лікування яких не вписувалося у традиційні протоколи, допомагають, підходячи до кожного індивідуально. Розпочато лікування дорослих із ускладненою гангреною кінцівок. Детоксикаційна терапія може уповільнити розвиток хвороби, у декого активізує відновлювальні процеси, що може зарадити сумному наслідку – ампутації. Лікують тут і хворих на тяжкі форми панкреатиту – небезпечної, але, на жаль, поширеної нині недуги. Звільнення організму від токсинів у цьому випадку має надзвичайно важливе значення.

Понад п’ять років співпрацює з Борисом Шейманом та його колегами по науковому відділу доктор медичних наук із НДІ педіатрії, акушерства та гінекології Маргарита Денисова, котра лікує шлунково-кишкові захворювання у дітей. Просто неможливо переоцінити значення створеної технології детоксикації для обпечених дітей. Тісна співпраця з дитячим відділенням міського опікового центру, який очолює Анатолій Воронін, дає змогу полегшувати страждання малюків і прискорювати одужання завдяки діагностуванню і вчасному виведенню з їхніх організмів небезпечних токсинів. Безперечний геній протиопікової науки – професор Микола Повстяний – не лише залюбки застосовує розробки наукового відділу в опіковому центрі, а й разом із професором Георгієм Козинцем посприяв створенню на базі санаторію «Авангард» у Немирові на Вінниччині відділення для лікування післяопікових рубців. Якщо їх вчасно й ефективно не усувати, діти стають тяжкими інвалідами, бо рубці не дають кісточкам і органам рости. Діагностика наукового відділу дає змогу дослідити тенденції до збільшення й схильності до запальних процесів кожного рубця. Окрім цієї діагностики, фахівці відділу налагодили в «Авангарді» й застосування плазмаферезу – ефективного методу видалення з крові небезпечних токсинів, що створює сприятливе тло для хірургічного втручання й робить його результати набагато ефективнішими.

Борис Шейман та Оксана Осадча розповіли, що понад 95 відсотків усіх відомих нині захворювань супроводжуються накопиченням у крові небезпечних токсинів. І якщо дорослим із цим упоратися легше, для діток вони становлять більшу загрозу. Зокрема, у нефрології. Розроблена науковим відділом діагностика дає змогу вчасно зорієнтуватися, що діється в дитячому організмі і як треба лікувати дитину – ентеросорбентами й крапельницями чи плазмаферезом і гемодіалізом. Науковців підтримує доктор медичних наук професор-нефролог Інгрета Багдасарова.

Із найперших днів створення наукового відділу екозалежної патології і клінічної токсикології застосовуються новітні методики у дитячій інфекційній лікарні, що на вулиці Дегтярівській. Завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб столичного медуніверситету головний дитячий інфекціоніст МОЗ України професор Сергій Крамарев та головлікар, головний дитячий інфекціоніст Києва Олександр Швачко всіляко цьому сприяють.

Те, що в столиці лікарі можуть врятувати дитину від, здавалося б, неминучої смерті, зрозуміло. А як бути в регіонах, де філій профільних інститутів обмаль, а наукова база слабенька? Борис Шейман і Оксана Осадча запевнили, що про це їхній відділ також дбає: узагальнюються й надсилаються на перше прохання технології діагностики й лікування, лише торік опубліковано понад 20 наукових статей у галузевих виданнях. Міністерство охорони здоров’я затвердило глобальну наукову роботу, заплановану на три роки – «Наукове обґрунтування системи надання медичної допомоги дітям з гострими отруєннями в умовах повсякдення та при виникненні надзвичайних ситуацій». Вона стане підсумком тісної, скоординованої співпраці науковців із лікарями-практиками в усіх регіонах України і озброїть лікарів навіть у найвіддаленіших селах методиками порятунку дітей чи не на кожен випадок.
А прикрих несподіванок із дітьми не бракує. Суботнього ранку, коли ми розмовляли про перспективи токсикології, із відділення Охматдиту, яке очолює Борис Шейман, виписали після врятування (без перебільшення) життя 14-річного підлітка, якого привезли непритомним із сильним запахом спиртного. Доза для нього була завеликою, тож без кваліфікованої допомоги міг і загинути. А тепер відпочиває вдома, либонь, розповідаючи батькам казочки про те, як погані старші хлопці силоміць його споювали. Малюка щойно врятували від отруєння клофеліном, який дорослі необачно залишили в доступному місці. Зараз лікують чотирьох зовсім малесеньких діток із гострою нирковою недостатністю. «Якщо виживуть, матимуть шанс одужати, – невесело зауважив Борис Семенович. – Найчастіша причина таких захворювань – кишкові інфекції. Та біда не лише в неправильному вигодовуванні: майбутнім батькам слід навчитися думати про дітей до їхнього народження – зачинати на сприятливому тлі й любляче дбати, народивши».

Напередодні із відділення дитячої токсикології Охматдиту виписали двох діток, які отруїлися продуктами горіння під час пожежі у власному домі, зазнали травм і опіків. Щодо них застосували новітні розробки, й діти зростатимуть здоровими. Це – найкращий доказ на користь симбіозу науки з практикою задля здоров’я дітей.

Фото Сергія СПАСОКУКОЦЬКОГО