Народ не хоче видовищ?

У СРСР за рентабельністю кіно було на другому місці після алкоголю. На жаль, в сучасній Україні ігрове кіно про таку позицію можна лише мріяти. А що говорити про документальне, яке животіє практично на копійках?

– А до того ж, зазначалося на прес-конференції, присвяченій відкриттю фестивалю документального кіно «Червона калина» (відбудеться 1-3 квітня цього року в Будинку кіно), серед режисерів художніх фільмів лише два можуть представити конкурентну продукцію на міжнародних фестивалях – Кіра Муратова і Юрій Ільєнко. А документалістів щорічно запрошують на 15-16 фестивалів – у Лейпцигу, Мілані й навіть в Ірані. Якби у нас були гроші, ми створили б фільм і поїхали туди. Але ж де вони?

«Фінансові романси» – лейтмотив цієї конференції. Відомо, що документальне кіно не має такого розголосу, як ігрове чи анімація. До того ж глядачеві більше до вподоби еротика чи комедія. Тому знайти спонсорів на документальну стрічку дуже важко. А зняти добротний документальний фільм без чималих грошей просто неможливо. Приходиться сподіватися на державу. Але, в черговий раз, доводиться і повторювати слова героя «Білого сонця пустелі»: «За державу прикро».

На фестивалі документального кіно буде показано понад 30 стрічок. Практично всі запропоновані фільми потраплять на фестиваль. Така демократичність організаторів фестивалю вимушена, адже в Україні дуже мало знімають документальних картин. Представлять свої роботи кіностудія імені О.Довженка, Українська студія хронікально-документальних фільмів, студія «Контакт-9» та інші. Очікується приїзд режисерів із Санкт-Петербурга й Польщі. Організатори сподіваються на приїзд і французьких та чеських документалістів.

Судитиме документалістів журі, яке очолюватиме знаний в Україні режисер Григорій Кохан.