Епопея із суботньою телеграмою

Так сталося, що минулої суботи мені конче знадобилося відправити телеграму. Я й гадки не мав, що це перетвориться на справжню епопею…

Знаючи, що найближче до мого будинку поштове відділення Київ-10 по суботах працює без перерви, прийшов туди о 12.45. Із відвідувачів лише молодий чоловік сплачував за якісь послуги, подавши у віконце стос квитанцій. От із підсобного приміщення вийшла жінка. Запитую її, які художні бланки для телеграм має пошта. «По суботах у нас телеграф не працює», – спантеличила вона мене. Дізнаюся, що найближчий телеграф – у відділенні Київ-15, що на вулиці Цитадельній. Добре, думаю, пройдуся. Погода гарна, та й недалеко йти.

Проте на Цитадельній з 13.00 до 14.00 була обідня перерва. Вирішив зачекати. Із собою мав свіжі газети – час мине непомітно. Та в жодному із дворів не знайшов лавки, де можна посидіти. Тож почав променад перед входом до пошти: 20 кроків в один бік, 20 – у другий. За 40 хвилин «накрутив» кілометрів п’ять. Нарешті двері відчинили, і я одразу до віконечка: «У вас можна відіслати телеграму?» «На жаль, ні. У нас немає телеграфу». Тьху ти! «А мені сказали, що є». Цікавляться, хто міг таке на них наговорити. Відповідаю, що колеги з Києва-10. Знизали плечима, і на моє запитання, де найближчий пункт, звідки можна відправити телеграму, з підсобного приміщення відповів жіночий голос: «Йдіть на Київ-11». І адресу називає: «На вулиці Кутузова, поблизу Печерського ринку». Подумки «проходжу» вулицю Кутузова, і в пам’яті не спливає поштового відділення. Йду шукати за орієнтиром «Печерський ринок». Знайшов.

Та от халепа! Тут перерва з 14.00 до 15.00! Чекати ще майже годину бажання не було. Вирішив сісти на тролейбус і їхати на вулицю Еспланадну, де, знаю, також є поштове відділення. На бульварі Лесі Українки до зупинки підійшов тролейбус №15. Сідаю, знаючи, що довезе до Палацу спорту. Та кондуктор раптом оголошує: «Наступна зупинка – кінцева». Довелося пересідати на тролейбус №14.

Доїхав до вулиці Рогнідинської, дійшов до пошти. Там перерва (з 13.30 до 14.30) тільки-но закінчилася. Одразу запитую, чи можна в них відправити телеграму? «А в нас телеграфу немає!» І радять піти на вулицю Саксаганського чи на Головпоштамт. Е, думаю, далі від центру не піду, краще вже з гарантією на Головпошту діставатися.

Ноги вже гудуть. Хрещатик у вихідні перекритий для транспорту, тож або добиратися пішки, або їхати метро. Спускаюся на станцію «Палац спорту», переходжу на станцію «Площа Льва Толстого», їду до станції «Майдан Незалежності», йду на Головпоштамт. І, вже не чекаючи позитивної відповіді, запитую у віконечку: «Чи можна у вас відправити телеграму?» Дізнавшись, що можна, зітхнув з полегшенням, але відчув, як втомився. Зручно облаштувався за столиком, друкованими літерами виписав текст і поніс здавати. Тут до віконечка підійшла група туристів, почала розглядати листівки, жваво перемовляючись французькою. Жінка за склом, звичайно ж, свою увагу приділила іноземцям, запропонувавши їм набори видових листівок Києва по 10 гривень. Я не обурився: хай французи придбають на згадку сувеніри. Мені вже поспішати не треба – ось вона, кінцева мета моєї телеграмної епопеї!