Про що б ви запитали Тараса Григоровича?

Перебуваючи 1843 року в Яготині, у маєтку князя Миколи Рєпніна, Тарас Шевченко написав поему «Тризна», яку присвятив княжні Варварі Рєпніній, і подарував їй. Поема датується 9 листопада. Варварі Миколаївні, яка одухотворено сприймала його не лише як друга, Шевченко пообіцяв наступного дня подарувати й автопортрет. Слова дотримав. Молодий, 29-річний, у хвилини натхнення, на мить відірвавшись від аркуша, Кобзар дивиться на нас із того автопортрета, з далекого 1843 року. Така історія цього портрета.

А скільки збереглося прижиттєвих портретів Тараса Шевченка? Що спонукало генія в найбільш значущі періоди свого творчого життя братися за олівець, пензель, аби відтворити власний образ? Яка історія тих автопортретів? Хто з його сучасників малював чи фотографував Шевченка і як пов’язані долі тих митців із Кобзарем?

Про Шевченка написано «страшно багато» – так висловився академік Іван Дзюба. Донедавна в підручниках подавали «лакований» образ Кобзаря. А він, геній, був таким, якого не перестаємо пізнавати… Бачимо живу людину, гортаючи-вдивляючись-читаючи альбом-монографію «Віч-на-віч із Шевченком: іконографія 1838-1861 років». Автор – відомий шевченкознавець, працівник Національного музею Тараса Шевченка – Володимир Яцюк. Ця розкішна книжка – спроба сповна представити прижиттєві портрети Тараса Шевченка та його зображення на смертному одрі. Велика частина репродукованого й неоціненного матеріалу малознана, а то й зовсім невідома не те що культурно-мистецькому загалу, а й фахівцям, які досліджують український портрет.

У цій монографії-альбомі вперше зібрані художні та фотографічні зображення Кобзаря створюють своєрідний життєпис поета-художника, філософа, додають багато нового до наших уявлень про Шевченка. Простежуємо, як змінюється образ Шевченка під впливом внутрішніх імпульсів і зовнішніх обставин: йде боротьба духовна, але, як писав Шевченко у своєму «Щоденнику», він не дозволив жорстокому досвіду життя торкнутися залізними пазурами його внутрішніх переконань.

Як дослідив В.Яцюк, донині виявлено понад 120 портретних образів Шевченка та шість його зображень, зроблених із натури на смертному одрі. Майже половина цих образів – автопортрети художника.

Багато самозображень Шевченка – це замальовки в листі до брата Микити, на сторінках рукописів поеми «Мар’яна-черниця» і збірки «Три літа», у подорожніх альбомах Шевченка.

З-поміж зображень Тараса Григоровича, виконаних його сучасниками, – літографія відомого паризького митця А.Мульєрона та петербуржця Г.Гогенфельдена.

У альбомі – і замальовки в жанрі дружнього шаржу й карикатури, створені К.Брюлловим, В.Жуковським, М.Микешиним, В.Штернбергом, близькими Шевченкові художниками. Саме ці портрети маловідомі нам, деякі з них ще не репродукувалися.
Є і десять світлин, знятих у Петербурзі й Києві, – цінне документальне джерело.

Науково-художню монографію видано у видавництві «Балтія друк» на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за Програмою випуску соціально-значущих видань (наклад – 1800 примірників, кольоровий друк). У книжці – велика джерелознавча база – коментарі, бібліографія. Книжка не ставить крапки над «і» – спонукає вчених до нових пошуків.