Як і де будувати? Це запитання стало у Києві «гамлетівським»
Нещодавно чи не вперше відбулося розширене засідання президії Київради, по суті, депутатські слухання, про вдосконалення в столиці нормативної бази щодо землекористування та містобудування. Адже в останні роки місто забудовується безсистемно, чимало об’єктів викликають справедливі нарікання киян.
Основні складові хаосу
– Актуальність теми важко переоцінити, – розпочав свій виступ начальник Головного управління
земельних ресурсів КМДА Анатолій Муховиков.
– Необхідно сформувати у Києві нову містобудівну політику. Проекти землеустрою мають розроблятися з урахуванням затвердженої документації, обов’язково погоджуватися з органами містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини. Закон «Про планування і забудову територій» передбачає логічну послідовність дій щодо реалізації будь-якого проекту. У Києві ж цю послідовність розірвано, оскільки відсутні детальні плани територій, місцеві правила забудови.
Головне управління земельних ресурсів обстоює позицію надавати земельні ділянки виключно на підставі містобудівної документації. Це важливо, оскільки вона є важелем впливу з боку столичної влади на економічний розвиток міста, пов’язана з надходженням до бюджету. Однак ми підготували понад 200 земельних ділянок на аукціон, а погоджено з них лише 19. Жодної ділянки не було запропоновано на аукціон Головкиївархітектурою, «Київгенпланом», райдержадміністраціями.
– Розробка детальних планів територій, – продовжив пан Анатолій, – значно ускладнена відсутністю оновлених топографічних планів у масштабі 1:2000. Вони є основою для ведення земельного кадастру і планів інженерних мереж, тож необхідні «Київводоканалу», «Київгазу», «Київенерго» тощо. 90 відсотків топопланів зразка ще 1994 року: показано будівлі, яких давно немає, або навпаки, не зазначено цілі комплекси, зведені за минулі роки. Геодезичну мережу в Києві фактично знищено.
Далі А.Муховиков зазначив, що політика у сфері землеустрою має полягати у створенні прозорого ринку землі. Це вимагає, по-перше, продажу вільних від забудови земельних ділянок виключно на конкурентних засадах. По-друге, передачу забудованих тільки на умовах продажу права власності або оренди. На жаль, це не знайшло підтримки у депутатів Київради, які відхилили поданий Головним управлінням земельних ресурсів проект рішення щодо встановлення прогресивної шкали орендної плати.
Інвестори попереду зодчих?
Заступник голови КМДА – начальник Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Василь Присяжнюк, підтримавши Анатолія Муховикова щодо здійснення містобудування на законних підставах, додав: «При цьому необхідно враховувати законні інтереси власників та користувачів земельних ділянок, які оточують будівельні майданчики». А потім розповів, що його відомство нині активізує роботи з планування територій, із розробки відповідних міських правил. Завдяки цьому можна буде раціонально розташовувати території житлової та громадської забудови, обґрунтовано розміщувати промислові, соціальні, природоохоронні, оздоровчі та інші об’єкти.
При цьому слід зберегти те, що має особливу екологічну та історико-культурну цінність. Цю роботу завдяки підтримці депутатів Київради, міського голови вже розпочато. Найбільша увага приділяється інвестиційно привабливим територіям. Схему планування їх треба розробити для кожного району міста. Печерський уже розпочав таку роботу, але її необхідно поширити на всі. Що ж до повноцінних місцевих правил забудови, то їхню редакцію Головне управління має завершити вже в першому кварталі.
Право будувати мають отримувати тоді, коли оголошено переможців у конкурсі на краще архітектурне вирішення. Саме так слід було вчинити, вважає пан Присяжнюк, щодо забудови Дніпровської набережної, ділянки біля філармонії чи на Європейській площі. А проекти мали б до того ж підтримати кияни. І лише під визначену ідею слід було оголошувати конкурс інвесторів. «Якби Київрада підтримала таку пропозицію, гадаю, ми отримали б цікаві архітектурні містобудівні рішення», – зауважив головний архітектор міста. І нагадав, що кияни незадоволені ущільненою забудовою в місті, безліччю випадків, коли в одному великому житловому кварталі ділянки надані п’ятьом-шістьом замовникам, об’єкти проектуються кількома авторськими колективами. Про результати ж нічого не відомо громадськості.
Але ж тільки після документально затвердженого розмежування площ і меж прибудинкових територій, земельних ділянок, де розташовано громадські споруди, можна приймати рішення, що і де будувати.
«Вечірній Київ» не раз писав про знищення черговою будовою скверів, зелених зон, дитячих і спортивних майданчиків. Ось і Василь Присяжнюк вважає, що слід тимчасово накласти мораторій на забудову там, а в спеціальній документації закріпити межі зелених зон міста, скверів, аби перетворити їх на недоторканні пам’ятки природи.
«Продати можна й матір рідну»
Заступник генерального директора ВАТ «Київпроект», директор Інституту «Київгенплан» Володимир Чекмарьов був категоричним:
– Коли ми говоримо про резервування територій, про їхню продаж, оренду, маю застерегти, що в такий спосіб і матір рідну можна продати. Схаменімося і збережімо те, що конче необхідне для Києва! Про що можна казати нині, якщо у центрі не залишилося жодного вільного місця для готелів, культурних закладів, навчальних і спортивних комплексів. Усе віддано під житло. Все, що передбачалося Генпланом зарезервувати, забудовується. А що ж залишимо нашим дітям?
До 1995 року Київ щороку зводив 1,2 млн. кв. м житла і освоював 100 га нових територій. Для цього щороку відводилося 200-300 га земель. А тепер де лишається будувати? За ініціативою «Київпроекту» проведено оцінку зелених насаджень Києва. І виявилося, що за 10 років відсутності планувальної документації місто втратило 950 га зелених територій! Мало того – вже почали не зважати на «червоні лінії», тобто комунальні території. Кожен намагається зменшити їх, а це призводить, приміром, до погіршення стану інженерних комунікацій.
– У земельному законодавстві відсутнє поняття міста, – сказав Володимир Чекмарьов. – А нещодавно законодавці дозволили виділяти землю всім, хто її бажає отримати. Тож без взаємопов’язаної нормативної бази землекористування і містобудування зайдемо у глухий кут. Слід передовсім у столиці визначити обсяги, зарезервувати певні території землі, а потім уже почати нею торгувати. Продавати її тому, хто будуватиме, а не тому, хто, скуповуючи землю, пускає її в обіг, створюючи тіньову систему продажу.