Ніжніший, ніж цибуля-ріпка
Якщо не любите різкого запаху цибулі у страві, то порей саме для вас. Зовні він дуже схожий на часник, але смак у нього цибулі.
Цінність порею в тому, що він містить багато мінеральних речовин (залізо, кальцій, магній), а за солями калію і каротином переважає цибулю ріпчасту.
Унікальність його в тім, що при зберіганні вітамін С в ньому не зменшується, а, навпаки, підвищується.
При лікуванні подагри, ревматизму порей діє як сечогінний засіб, а його ефірна олія поліпшує роботу шлунку, печінки, жовчного міхура, сприяє обміну речовин у похилому віці.
На смак порей ніжніший, солодший, ніж цибуля-ріпка, без гіркоти та різкого запаху.
У кулінарії використовують його ніжку, утворену м’ясистою основою листків. Він надає приємного смаку підливам, овочевим юшкам. У ньому панірують та смажать м’ясо, рибу. З молодого листя порею готують салати, начинки для пиріжків. Його можна обривати впродовж кількох місяців, що не шкодить росту рослин.
Порей – холодостійка культура, не вражається шкідниками і хворобами. Потребує пухкого, поживного і вологого ґрунту.
Вегетаційний період у порею тривалий – 180 днів. Тому краще його вирощувати розсадою.
Насіння на розсаду сіють у другій половині березня, перед цим намочивши його на 3-5 днів. Відстань між рослинами в рядку і в міжряддях – 2,5-3 см.
Застереження щодо посіву. Насіння посіяне глибоко, у щільний запливаючий ґрунт, сходів не дасть. Тому глибина посіву не повинна перевищувати 1-1,5 см. Рядки притрушують перегноєм або торфом, щоб не утворювалася кірка.
Після появи сходів ящик виносять на відкрите повітря, де багато світла.
У ґрунт висаджують 60 – 65-денну розсаду у другій половині травня. Ширина міжрядь – 45 см, між рослинами – 10 – 15 см.
Особливості садіння. Розсаду садять у рівчаки глибиною 10 – 15 см, які влітку поступово засипають землею, що сприяє відбілюванню ніжки.
Підживлюють через кожних 20 днів рідкими добривами (коров’яком, курячим послідом, мінеральними добривами з мікроелементами).
Викопують порей пізно восени. Очищають від землі, на 2/3 укорочують листя і або прикопують у погребі, або складають у ящиках, присипавши піском.