Почніть сезон з редиски
Редиска – одна з найскоростигліших овочевих культур. Окремі сорти формують коренеплоди вже через 20-25 днів після того, як з’являються сходи.
Редиска поліпшує травлення, її рекомендують вживати як вітамінний та профілактичний засіб з метою запобігання атеросклерозу та появі каменів у нирках. У народній медицині – чудовий засіб від кашлю. Сік виліковує дитячий діатез та сприяє швидшому загоєнню ран.
Батьківщина редиски – Китай. Культивували її ще у Стародавньому Єгипті. За переказами, Марко Поло завіз цю культуру до Венеції, а звідти вона поширилася у країни Європи. Редиска належить до родини хрестоцвітих або капустяних. Найближчі родичі – редька літня та дайкон. Це перехреснозапильна культура. Різні сорти легко перезапилюються між собою. Тому, якщо хочете отримати якісне насіння, висівайте тільки один сорт.
Редиска – холодостійка культура. Сходи витримують короткочасне зниження температури повітря до мінус 3-40С, однак тривала дія низьких температур призводить до масового стрілкування рослин. Оптимальна температура в період росту коренеплодів – 16-200С. Насіння швидко бубнявіє і на 4-7 день після висівання (за оптимальної температури) проростає. Мінімальна температура для проростання – 2-50С. Один грам містить 100-120 насінин. Схожість насіння зберігає протягом 4-6 років.
Редиску зазвичай вирошують навесні та восени. Перший раз насіння висівають як тільки можна вийти на город. Розміщувати ранньовесняні посіви краще на південних, захищених од вітру схилах. Щоб подовжити період надходження свіжої продукції, висівають редиску у кілька етапів, через 7-9 днів. Останній весняний посів проводять на початку травня. Якщо посіяти насіння пізніше, коли тривалість дня становить понад 15 годин, рослини цвітуть та погано зав’язують коренеплоди. Якщо ви все-таки вирішили вирощувати редиску влітку, притіняйте посіви за допомогою ящиків чи переносних каркасів, покритих непрозорим матеріалом, починаючи з 8 години вечора і до 8 години ранку.
За несприятливих умов для росту та розвитку (неоптимальні терміни сівби, затяжна холодна весна, високі температури, загущені сходи тощо) багато рослин редиски викидають стрілки й не формують коренеплодів. Такі рослини потрібно видаляти.
Для вирощування редиски краще вибирати легкі та родючі ґрунти. Суглинкові та важкі за механічним складом малопридатні для цього. Найкращі попередники – бобові, огірок, помідор, морква, картопля, під яку вносили гній. Не слід вирощувати редиску після капусти, оскільки у них спільні хвороби та шкідники. На тому ж самому місці висівати насіння можна не раніше, ніж через 2-3 роки.
Якщо під попередню культуру гній не вносили, ґрунт на ділянці перекопують, одночасно вносячи торф чи перегній. Свіжий гній під редиску вносити не рекомендують, він спричиняє розгалуження коренеплодів. На початку розвитку ця культуру потребує посиленого фосфорного живлення, тому доцільно внести гранульований суперфосфат (4-5 г/м2) в рядки одночасно з сівбою. Коренеплоди та листки редиски схильні до накопичення нітратів, тому зловживати азотними добривами не слід. Однак, якщо підживлення азотними добривами вкрай потрібне (рослини мають світло-зелене забарвлення, повільно ростуть), вибирайте швидкодіючі їх форми (аміачну та калійну селітри).
Щоб отримати дружні та рівні сходи, якомога раніше навесні розрівняйте ділянку важкими граблями. Це допоможе зберегти вологу у ґрунті. Насіння редиски висівають у борозенки на відстані 2-4 см. Глибина загортання – 1,5-2 см. Висіваючи насіння у пізньовесняні чи літні терміни, глибину загортання збільшують до 3-4 см, але не більше. До і після висівання землю ущільнюють. Ранньовесняні посіви накривають плівкою, яку не знімають, доки не з’являться сходи. Надалі використання плівки залежить від погодніх умов.
Насіння доцільніше висівати у грядки. У такому разі збільшується врожайність та поліпшується якість коренеплодів. Грядки можна формувати будь-якої ширини. Цей показник залежить від механічного складу ґрунту: на легких ґрунтах ширина грядки може становити 70-90 см, на важких – 30 см (як для картоплі). Однак, у будь-якому разі, важливо забезпечити рослинам оптимальну площу живлення, оскільки редиска – світлолюбна культура. У затінених місцях утворюються великі листки, але погані коренеплоди.
Коли з’являються сходи, їх обробляють проти хрестоцвітної блішки. Зволікати із цим не варто, оскільки рослини протягом 1-2 днів можуть загинути. Надалі систематично виполюють бур’яни та розпушують ґрунт. Зазвичай редиску не підживлюють, однак, якщо рослини ростуть повільно, доцільно застосувати розчин аміачної селітри (4 г на 10 л води).
Збирають урожай вибірково, коли коренеплоди набувають товарних розмірів (1,5 см у діаметрі). Коренеплоди весняного посіву потрібно збирати швидко, інакше вони трухлявіють, дерев’яніють і стають непридатними для споживання.
Оксана МИХАЙЛИШИН