Вишгородський КаВуН – найсмішніший!
«Ой ви гой єси, красні дівиці та добрі молодці!» – такими словами президент столичної Асоціації КВН Юрій Черниш вітав учасників VII фестивалю шкільних команд КВН «КаВуН-2004». Тому, що стольний Київ традиційно радий гостям і добрим зустрічам, тому, що більшість КаВуНів-КВНщиків справді «красні дівиці» й «добрі молодці» – одяглися в червоно-білі строї й неначе весняне красне сонечко розсіяли промені веселих жартів і березневих приколів.
…Дорослі дядечки і тітоньки, які опікуються шкільним КВНом, намагаються підбити під цю марку все, що завгодно – від правил дорожнього руху до непримиренної боротьби з наркоманією і ВІЛ. Мовляв, для звітування все зійде, тим паче – КВН. Одначе КВН не просто сміх. І це довели КаВуНи. Їх географія була така: Київ, Вишгород, Макарів, Бровари, Миколаїв, Кременчук і знову Київ. На сцені домінували «червоно-білі» і «срібні» (Миколаїв, Вишгород і Київ), а «чорні» (Бровари, Макаров і Кременчук) грали і слабкіше, і сказати б, старіше.
Під час цього змагання вкотре з’ясувалося: в того, хто намагається обдурити себе і глядачів джентльменським набором зі старих анекдотів, нічого не виходить. А безпрограшним варіантом було звернення до політичної реклами. Глядачі й члени журі, приміром, дізналися, що згідно зі статистикою, наші педагоги-новатори живуть як перші радянські космонавти, якими були собаки Білка і Стрілка. Оскільки міністр заборонив їм харчуватися цукерками, вони згодні перейти на безпрограшні лотерейні квитки, бо добрі керівники-освітяни не обіцяють «квартири, машини і гроші-гроші-гроші». Та ж пісня і про медицину. Резюме міністрів-лікувальників явно не вистачало на рекламних плакатах з алкоголем і тютюном. «І що ж то залишається нам, дітям? – запитували веселі й кмітливі з Оболоні. – Жуйте «Новий Орбіт з горохом» і не стримуйте своїх почуттів!»
Безумовно, фаворитом фестивалю була «срібна» збірна Вишгорода. Створювалося враження, що «СВ» не грали, а жили сценою, залом і суддівством, а останні не скупилися на вищі оцінки й гучні оплески. Гадаю, невипадково після чергової репризи я почув, як один студент (шкільний КВН – не тільки для учнів) багатозначно перезирнувся з приятелем і сказав: «Цей прикол варто викупити, поки хтось не перехопив!» Так, на жаль, приколи, анекдоти і жарти перетворюються на товар. Їх скуповують імениті команди вищої ліги для демонстрації зі сцени. А презентація нового «оскароносного» проекту «Роман Абрамович – Володар Олімпійських Кілець» викликала такий дружний сміх, що навіть судді, які мають стримувати емоції, підвелися зі своїх почесних місць і пробасили: «Браво, вишгородці!» Коли ж були представлені убивча мелодія для мобільної трубки з оркестром і класична іспанська опера, команди-суперники, забувши про те, що їм потрібно готуватися до виступу, виплеснулися в зал і влаштували таку овацію, що, певно, луна й до Вишгорода докотилась...
…Але все гарне коли-небудь закінчується. Дводенний марафон (ігри проходили 17 і 18 березня) завершився підбиттям підсумків і врученням кубка, який дістався... «Автостопу» з Миколаєва. Ні, судді не помилилися, миколаївці грали не гірше, а вишгородський «СВ» отримав рівноцінну нагороду, але трохи пізніше. Річ у тім, що організатори прорахувались і приготували лише один кубок. Але оскільки в той же день «вечірньою кобилою» миколаївці від’їжджали на свою малу батьківщину, вишгородські КаВуНи погодилися почекати, і церемонію з врученням кубка перенесли на сцену вишгородського Центру дитячої і юнацької творчості «Дивина», на базі якого і створено команду чемпіонів.
Підбиваючи підсумки гри, Юрій Чернов сказав: «Ми вдячні всім, хто нас почув, і в першу чергу – народному депутату України Володимирові Дмитровичу Бондаренку, під патронатом якого й проведено наш фестиваль».
«Кавун-2004» завершився, але гра в КВН не припиняється. І як завважила броварська команда «У десятку», «усе наше життя – гра: спершу в дітей, потім у дорослих. Іноді вона весела, іноді не дуже, але завжди залишається КВН! – як резонанс нашого суспільства на велику політику, на телерекламу, на ЗМІ, на все, що нас дивує і смішить. Отож ми і дивуємось, і сміємось».
Костянтин КОВАЛЬ
Фото Григорія СЛАБЕНКА