«Їли людське м’ясо, яке вимінювали на ринку»

У нещодавно виданому збірнику «В тисках голода. Блокада Ленинграда в документах германских спецслужб и НКВД» нарешті було опубліковано матеріали, які мали гриф «цілком таємно». Редактор видання петербурзький історик Микита Ломаґін працював за підтримки співробітників УФСБ РФ. Ось деякі цитати з цієї книги, які дещо по-новому покажуть ті обставини, в які потрапило населення блокадного Ленінграда.

Щомісячно органи НКВС вербували близько півтори тисячі нових агентів. Стимул для співробітництва з органами – шанс вижити, отримавши додатковий пайок. «Березень 1942. До їдальні увійшов чоловік і постояв у черзі понад дві години. Отримав суп і кашу. Суп устиг з’їсти. А каша залишилася. Він помер за столом. Публіка не розходилася: всім було цікаво, кому перепаде каша». За ці рядки, написані в особистому щоденнику і прочитані «стукачем», ленінградський учитель Олексій Винокуров був засуджений за статтею «контрреволюционная агитация и упаднические настроения». Жахливий парадокс блокади – 1943 року з блокадного Ленінграда через Ладогу вивезли сотні засуджених за цією 58-ою статтею для утримання їх у сибірських таборах. Завдяки цьому більшість з них вижила.

Ще одна цитата з цієї книги розповідає про тих, кого інформатори НКВС не «заложили». «Люди в місті, як і раніше, дуже знесилені та пригнічені. Особливо негативно на нас впливає інформація про скорочення норм харчування. Чимало ленінградців уже їсть людське м’ясо, яке вимінюють на ринку».

Ігор ЗАХІДНЯК