«Ґвинтівку здобудеш у бою!»

У Музеї політичної історії Росії є один просто страшний плакат з блокадного Ленінграда. Він датований осінню 1941 року. На ньому слова: «Товарищ! Вступай в ряды народного ополчения. Винтовку добудешь в бою». Так з голими руками пішов на фронт знаменитий Іжорський батальйон.

1941 року на 30 осіб припадала тільки одна ґвинтівка. А в те «ополчение» йшли тисячами – з щирим поривом захищати батьківщину, рідне місто. «Напочатку формування  «народного ополчения» було заборонене владою, – розповідає завідувачка відділу документальних джерел музею Ольга Кох. – Влада вважала, що не можна сіяти паніку. Війну, згідно з розрахунками військових стратегів, мали б завершити протягом кількох місяців виключно силами регулярної армії. Розрахунки не виправдалися, «ополчение» таки дозволили. Було організовано три такі бригади».

Кільце навколо міста замкнулося 8 вересня 1941 року. Зі шкільних парт усім відомо про три лінії оборони Ленінграда, про позиційну війну, про Пулковські висоти. Зате майже нічого ми не знаємо про  жалюгідні спроби прорвати кільце німецьких військ. У тому ж таки вересні була перша спроба. Друга ударна армія мала прорвати блокаду при річці Мґа. Командував нею той, хто пізніше стане вельми знаменитим – генерал Власов. Армія взагалі не мала артилерії, рідко хто з бійців тримав у руках бодай ґвинтівку. Понад 60 тисяч солдатів потрапили тоді в оточення. Сталін наказав прориватися до своїх. Але як могли вони прориватися – без зброї, голодні, босі (з мобілізованих тоді знімали взуття й видавали «обмотки»)?

«Ми їли жаб, кору з дерев, ховалися куди можна, а німці поливали нас шквальним вогнем, бо вважали, що ми армія, – розповідає ветеран тієї армії, який дивом вижив. – Під ногами було справжнє місиво, ніби густе-густе болото. Я був уже майже в напівсні й не дивився вниз. Все виглядав, чи не летить моя бомба з літака. А коли перевів подих, то землі не побачив, то було місиво з людських тіл, ми просто йшли по них, бо не було де ступити ногою».

Те місце, Красний Бор, було назване М’ясним Бором. Німецькі «сводки» свідчать, що в цьому районі фашистам довелося створити госпіталь для солдатів вермахту, які сотнями божеволіли.

Ольга П’ЯТКІВСЬКА