Дала лиха закаблукам…

Не встигло пригріти скупувате березневе сонечко, як потягнулися усі до антресолей, ящиків, куди сховали на зиму весняні черевички чи кросівки. Спохватилася  я: дістала свої демісезонні чобітки, приміряла й засмутилася – восени дала лиха закаблукам, а поремонтувати не встигла, точніше – руки не дійшли. Що ж, треба надолужувати прогаяне.

Молоток у тендітних руках

Тієї ж таки суботи вирушила до чоботаря. І, як на біду, вернулася ні з чим. Обійшла весь мікрорайон – поцілувала замки у чотирьох майстернях із ремонту взуття. Коли йде мені назустріч давня приятелька. Поділилася з нею своєю проблемою.

– Іди на вулицю Дорогожицьку, – порадила вона. – Там, на тролейбусній зупинці, побачиш невеличкий кіоск, де ремонтують взуття. До речі, дуже швидко й високоякісно. Не пошкодуєш.

Так і зробила. Зайшла до крихітної кімнатки й розгубилася: за столиком з молотком у руці сиділа… дуже миловидна жінка. Грубий, забруднений фартух аж ніяк не пасував до її гарного обличчя. Я стішилася від такої незвичної зустрічі й спробувала розговорити майстриню. Але не тут-то було. Тільки й почула:
– Я працюю з сином. З усіма запитаннями звертайтеся до нього – він буде завтра.
– У неділю ви працюєте? – перепитала я.
– Авжеж. Коли є багато замовлень, то чого сидіти вдома?

Із сином, якого звати Армен (назвати прізвище він категорично відмовлявся) я познайомилася через кілька днів. І теж була вражена його вродою: весь у маму. Про себе не сказав й слова, не зважаючи на те, що я не скупилася на компліменти. Так, майстер він неабиякий – це видно хоча б по полицях, на яких лежало дуже багато полагодженого взуття. Причому, все так акуратно розкладене: чоловіче – до чоловічого, жіноче – до жіночого, черевички до черевичків, чобітки – до чобітків. Працює хлопець дуже вправно, старається. Зашиває дірочку чи накладає латку тільки вручну і таким швом, що й не роз-гледіти. Не випадково до нього несуть лагодити вишукане й дороге взуття, принаймні стоптаних капців я не бачила.
Двері його майстерні, як мовиться, не зачиняються – на відсутність клієнтів Армен не може скаржитися. Нарікань, скарг на його роботу немає, лише – подяки.

– Це дуже хороший майстер, – зауважила Ніна, яка принесла полагодити свої й чоловікові черевички. – Я ремонтую в нього взуття вже впродовж п’яти років й не дуже дорого плачу.

Чоботар не без чобіт

Неподалік цієї майстерні, на розі вулиці, розмістився невеличкий побутовий комплекс. Тут можна полагодити парасольку, золоті прикраси, годинник, за 5 хвилин спритний майстер виготовить ключ. Є й майстерня із ремонту взуття – конкурент Армена. Хазяйнує у ній молодий чоловік Олександр Денисенко.

– Два роки латаю взуття, – розповідає неквапом. – А загалом мій чоботарський стаж – 15 літ. Починав шевцем на 6-й київській взуттєвій фабриці.

– А чоботи, що на вас, либонь, на ринку купили? – цікавлюся я.
– Не вгадали: сам пошив, – мило усміхнувся. – Як бачите, я – чоботар не без чобіт. Хоча моя дружина так не скаже, бо по місяцю, я то й по два лагоджу їй взуття. Свої можуть почекати, а ось клієнту треба догодити.

А клієнти, треба сказати, у Олександра Миколайовича дуже круті, вимогливі, на «мерседесах» приїжджають. Не боячись, довіряють йому черевики, за які заплачено у престижному бутику 300 – 400, а то й більше доларів.

– Та коли справа доходить до розрахунку, – сміється майстер, – то не соромляться торгуватися зі мною: заплатити 8 чи 10 гривень.

Розцінки у цій майстерні доступні, розраховані на пересічного споживача: набійки на каблуки – 5 – 15 гривень, заміна супінатора – 8 – 10 гривень, заміна каблуків (тоненькі «шпильки» часто ламаються) обійдеться в 56 гривень. Можуть тут з маленького черевика зробити більшого – розтягнути. Бо ж трапляється й таке: коли приміряв взуття у магазині, було якраз, а приніс додому, взув – тисне. Майстер наполягає на тому, аби купували шкіряне взуття і по нозі, бо тісне чи великувате через кілька років дасться взнаки ногам. Тоді доведеться  йти до лікаря. Є у нього клієнти, яких обслуговує безкоштовно – пенсіонери, малозабезпечені.
– Шкіряне взуття на шкіряній підошві добре одразу піддати профілактиці – наклеїти міцну підошву, – радить майстер. – Тоді воно довше служитиме без ремонту.

Як кожна річ, воно потребує дбайливого догляду: черевики слід тримати в чистоті, вчасно висушувати, але не пересушувати, підібрати потрібний крем. І тоді у вас не буде проблем, у що взутися, щоб мати вигляд акуратної сучасної людини. Зважте, брудні черевики можуть за певних обставин зіпсувати репутацію.

І хоч би як там було, а зустрічають все-таки за одягом… і взуттям.
Валентина ХОМЕНЧУК