Трамвай – не просто коробка

Так уже склалося, що людині імпонує комфорт. Його ми створюємо удома, намагаємося забезпечити  на робочому місці, віддаємо перевагу зручному і швидкому транспорту. До речі, ніщо так не псує нерви, як тіснява у трамваї чи тролейбусі. А, не дай, Боже, вийде щось із ладу. А ще, нас завжди не влаштовує вартість проїзду.

В інвентарному парку Лук’янівського ремонтно-експлуатаційного трамвайного депо налічують 111 одиниць. Із них рухомого складу – 80 вагонів, 15 – на ремонтно-відновлювальних роботах, решта – на «заслуженому відпочинку». Однак трамвайники вважають, що за умов модернізації «пенсіонери» ще побігають років так із десять.
«Колись трамвайні депо належали до збиткових господарств, – зауважив директор Іван Згурський. – Нині рівень покриття витрат власними доходами складає 60 відсотків». Трамвайники працюють у складних умовах. Уночі, перед виходом на маршрут, вагони «заганяють на яму» і проводять техогляд. Щотижня їх оглядають детальніше. Далі вже йдуть ревізійний, середній і капітальний ремонти.

Востаннє Лук’янівське депо отримало новий трамвай 1988 року. Середній вік більшості вагонів  – 20 і більше років, а норма – 18. Тобто нині майже всі час списувати. Виникає запитання: «А чому б не поповнити  парк новенькою технікою?» Та коштів у депо вистачає хіба що на щоденний та щотижневий огляди. А ще необхідно забезпечити ремонт, утримувати територію парку, вирішувати питання соціального характеру тощо.

– Люди звикли до трамваїв і думають, що це проста коробка, яка бігає коліями. Але це дуже складна техніка, яка, до речі, реагує навіть на погоду, – зауважив Іван Згурський. – Тому просимо у пасажирів людського розуміння щодо утримання нашого рухомого складу у безпечному та естетичному вигляді.

 Отож,  якщо хочемо їздити на роботу зручним транспортом, спробуймо зрозуміти, чому необхідно підвищити тарифи на проїзд.

Людмила ПРИДИБАЙЛО
Фото Сергія СПАСОКУКОЦЬКОГО