Невеселі будні
Мабуть, не очікували румуни, що їхня техніка, розрахована щонайбільше на 12 років експлуатації, завдяки вмінню українських кулібіних їздитиме розбитими дорогами вдвічі, а то й утричі довше. Ще й не такі дива можна побачити в Куренівському тролейбусному депо.
Музейні експонати, що рухаються
У дев’яності роки Куренівське депо перетворили на ремонтно-механічну майстерню, куди звезли з усього міста 250 румунських тролейбусів «Дак». Машини, що експлуатували лише рік-два, вже тоді працювали ненадійно: із десяти на лінію виходило тільки дві. Коли ж закінчився гарантійний термін, усі спрацьовані «Даки» виставили уздовж огорожі, немов музейні експонати. Україні тоді довелося самотужки опановувати випуск запчастин, учитися ремонтувати обладнання, бо за гарантією його вже не постачали.
Згодом діяльність Куренівського депо відновили і старі «Даки» знову запрацювали. Нині їх тут близько п’ятдесяти.
Живуть там, де працюють
…Нині в ремонтно-технічній майстерні депо сутінково, наче в склепі. Відчуваю, як мої пальці коцюбнуть від холоду. Слюсарі у залитому мазутом спецодязі копирсаються в ямах під іржавими тролейбусами. Тут не вистачає третини фахівців, однак, завтра вранці машини мають вийти на маршрут. А працювати за символічну заробітну платню поки що зголошуються люди з інших міст, де зарплата ще менша. Для них в одному з корпусів облаштували гуртожиток. У кількох кімнатах поставили ліжка, встановили на поверсі газову плиту. Через те, що кадрів не вистачає, людям доводиться за ту саму зарплату виконувати вдвічі більше роботи.
Щоправда, коли депо почало сплачувати менші податки і вдалося трішечки підвищити зарплату, п’ять водіїв таки повернулися на свої робочі місця. Але й на 500 гривень у місяць із сім’єю в столиці не проживеш.
Мазут стікає з тілогрійок
Щоб вийти на роботу, водієві слід прокинутися о пів на четверту ранку, і тільки о шістнадцятій він повернеться додому. Слюсарі змушені працювати за будь яких умов – у дощ, спеку, у багнюці, мазуті. За рік вони мали б зносити 12 тілогрійок, адже робота брудна, а видають лише дві.
Зрозуміло, що сам на сам зі старою технікою і з мізерною платнею залишилися тільки ентузіасти передпенсійного віку.
Пальне, як і життя, дорожчає
За останні чотири роки піднялися ціни на пальне й запчастини. Підприємству необхідно своєчасно замінювати шини, сплачувати за спожиті енергоресурси, паливо для власної котельні…
– Приміром, ціни на шини зросли за останні три роки на тридцять відсотків, – розповідає директор Куренівського депо Микола Задорожний. – Щоб на маршрути вийшло сто тролейбусів, нам потрібно лише за півроку замінити 800 шин. Газ подорожчав більш як на 58 відсотків. Електроенергія – на 13 відсотків. Дизельне пальне для технічного автотранспорту (аварійні машини, снігоочищувачі) – на 50. Якщо на технічне обслуговування одного тролейбуса у 2000 році витрачали 15 гривень на день, то нині – 41 гривню. Підвищення цін призвело наше підприємство до занепаду.
Не копійчані забавки
Можливо це чи ні, а сімдесят справних тролейбусів щодня мають вийти на лінію. Ремонтники дбають у першу чергу про безпеку руху, а комфортність перевезень відступає на другий план. Тож, як не дивно за таких умов, але на маршрутах тролейбуси не виходять із ладу. Адже діє планово-попереджувальна система ремонтів. Коли тролейбус проїде 80 тисяч кілометрів, його необхідно ставити на ремонт, замінювати відповідні вузли й агрегати. Окрім цього, раз на тиждень проводять поглиблений технічний огляд. А на все це потрібні кошти, кошти, кошти.
У боргах, як у шовку
У найкращі місяці, розповідає пан Задорожний, збирають виручки до 300 тисяч гривень. Проте щоб видати людям зарплату, необхідно мати вдвічі більшу суму. Оренда приміщень і реклама на транспорті приносить лише 47 тисяч гривень на місяць. Це краплина в морі, коли на зарплату не вистачає 311 тисяч. Сподіватися на дотації, на те, що «Київпас-транс» допоможе не доводиться, адже й у них ті самі проблеми. Щоправда, за депо сплачують ПДВ, вартість використаної електроенергії. Та все одно борги накопичуються. Час від часу на підприємство приходить інспектор і відключає подачу електроенергії. А ще за газ депо має сплатити щомісяця 60 тисяч.
Нове, звісно, ліпше
Експлуатація старих тролейбусів, як відомо, вимагає більше коштів, аніж нових. Звичайно, нову машину придбати економічно вигідніше, але… Допоки стара техніка хоч якось їздить, її ремонтують і випускають на лінію, а тільки-но спрацювалися деталі, від яких залежить безпека руху, машини якнайшвидше виводять з експлуатації. Негайно списати всі старі тролейбуси не можна. Однак процес заміни старих «Даків» на нові машини триває: лише за грудень-січень отримали 6 великих київських тролейбусів із гармошкою, 15 – коротких дніпропетровських. Заплановано списати – 16. Які тролейбуси кращі, визначають у депо, враховуючи ремонтну базу. Міська влада пообіцяла незабаром придбати для Куренівського депо мінські тролейбуси.
Безпечніше, ніж у маршрутці
У всьому світі муніципальний транспорт збитковий. Нині собівартість проїзду однієї людини в тролейбусі – 1 гривня 82 копійки. Однак ця сума покриває лише витрати на технічне обслуговування. 50 відсотків користувачів громадського наземного транспорту, як уже писала «Вечірка», – пільговики. Платоспроможні громадяни віддають перевагу маршруткам. Надіємось, що ситуація зміниться, коли у рейс вийдуть нові комфортабельні машини. Зважте, нині їздити тролейбусом набагато безпечніше, ніж маршруткою. Водії проходять медогляд перед рейсом і після повернення до депо. Пасажир маршрутки не може бути впевненим, що машина, в якій він їде, у належному технічному стані.
* * *
У майбутньому передбачається реформа способу оплати за проїзд – залежно від дальності поїздки. Але у Куренівському депо вважають, що спершу слід оновити рухомий склад, а вже потім братися за вирішення цих питань.
Дарія ДУБНИЦЬКА
Фото Олексія ІВАНОВА