Уроки "брейк-дансу" для України

Новий План дій «Україна-ЄС» навряд чи суттєво змінить формат стосунків між нашою державою та Євросоюзом. Це констатувала більшість доповідачів під час круглого столу, організованого Інститутом регіональних та євроатлантичних досліджень «ЄвроРегіо Україна» (реорганізований з Київського центру Інституту «Схід-Захід»). На що ж сподіватися найближчими роками?

«Причини патової ситуації – це, з одного боку, невизначеність перспектив політреформи і президентських виборів в Україні, а з іншого – проблемна Європейська Конституція та наближення виборів до Європарламенту», – вважає віце-президент Інституту «Схід-Захід» Васіл Гудак. – Крім того, теракт у Мадриді вплинув на підхід ЄС до міграції та вступу нових членів».

Відтепер на шальках «свобода-безпека» переважатиме остання. Пан Гудак зазначив, що перелом у стосунках відбудеться не раніше 2007 року. Тим часом ЄС стежитиме не лише за змістом Плану дій, а й за процесом його розробки. Брюссель засуджує те, що документом опікуються переважно урядові структури – без залучення громадськості. Хоч як це парадоксально, представники неурядових організацій за круглим столом висували пропозиції до Плану, навіть не бачивши його проекту.

Виступ представника Міністерства закордонних справ Ігоря Діра звучав найоптимістичніше. Він упевнений, що більшість наших співвітчизників не сумніваються в євроінтеграційних прагненнях України. Іншої думки президент Донецької торговельно-промислової палати Геннадій Чижиков. За його словами, не бояться розширення ЄС тільки найбільші підприємства, що мають євросертифікацію. Іншим же в найближчому майбутньому це принесе збитки, адже доведеться терміново розв’язувати проблему комп’ютеризації, вивчати іноземні мови тощо. Представник МЗС запевнив, що уряд турбується передусім про посилення безпеки кордонів із новими членами ЄС та візовим діалогом. Натомість директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Сушко вказав, що ніякого діалогу не ведеться: «Не існує чітко визначених правил отримання Шенгенської візи. Є навіть чутки про неформальне рішення Брюсселя надавати її українським жінкам до тридцяти років тільки у виняткових випадках».

Відповідальність у поширенні «єврооптимізму» доповідачі поклали на недержавні організації (НДО) та ЗМІ. Президент Центру «Демократія та розвиток» Володимир Лавриненко пояснив, що вони повинні посилювати відповідальність уряду шляхом проведення громадських слухань, круглих столів та незалежного моніторингу. ЗМІ ж, у свою чергу, варто акцентувати й на позитивах євроінтеграції. Крім того, Лавриненко закликав входити до поля діяльності європейських НДО. І сподівається, що містком у цій справі стане Польща, яка 1 травня офіційно стає членом ЄС.

Західні сусіди погоджуються на моральну допомогу. А от щодо фінансування наших проектів, то виникнуть труднощі. Із виступів польських колег можна зробити кілька висновків. По-перше, членство в ЄС диктує нові правила і тепер НДО доведеться активніше шукати внутрішні ресурси. По-друге, набридло вкладати кошти в Україну, де влада залишається централізованою та недружньою до третього сектору, а громадськість – пасивною. Поляки натякнули, що непогано було б зробити обмін студентами й фахівцями двостороннім. Можливо, західні сусіди «зорієнтуються на місці» й нарешті зрозуміють, чого ж ми хочемо. А потім розкажуть про це нам та Євросоюзу.

Бо, якщо вірити представниці Асоціації «Вілла Деціус» Данюті Глондис, європейські посадовці скептично ставляться до України. Під час круглого столу популярним стало порівняння цих стосунків із балом: ЄС запрошує нашу державу до танцю, на що вона відповідає: «А ви візьмете мене заміж?» Експерти висловлювали впевненість, що Україна може стати лідером у Східноєвропейському регіоні щодо подальшої співпраці з ЄС. «Кохання з першого погляду» нам явно не світить – доведеться скористатися лише запрошенням до танцю. Але для цього треба вміти танцювати. І не лише гопак, а й модний у Європі брейк-данс.